"Можливо, я колись прощу..."

Шира Ю.

ЧЕТВЕРТИЙ БЛОК - ЧОРНОБИЛЬСЬКА АЕС

Коли на Прип’яті люд мирно спав, 

Й ніщо не натякало на тривогу

Нечистий лиха людству зажадав –

На вічну смерть прирік живу природу.

Жахливий звук, удар аж до небес!

Земля, мов розкололася на двоє!

Четвертий блок – Чорнобильська АЕС, 

Біда прийшла і косить нас по двоє.

Радіаційна хмара змела все –

Квітучий сад і, навіть, силу духу, 

А «Рудий ліс», мов пам’ятка про це, 

Вселяє страх у кожну живу душу.

Викид потужністю у 300 Хіросім

Розбив життя не одного народу.

Приніс лиш смерть в наш український дім, 

Укравши радість щастя із порога.

Тому й дитина корчиться від болю, 

І матері давно уже нема.

То й бідний батько плаче самотою, 

Щоб Бог зберіг хоча б мале дитя.

Тепер його нікому не впізнати –

Сновидою той бродить по селу.

Втомився вже просити і благати, 

Та крихту сил дає дитя йому.

Проте, не можем долі подолати –

Село, мов ворон дивиться на світ.

І батька, й сина вже чекає мати.

Той, хто лишивсь, несуть за гробом гріб.

Були даремні наші сподівання, 

На жаль, не сталось чуда із чудес.

На зміну горю лиш прийшло мовчання.

Четвертий блок – Чорнобильська АЕС.

Г. Чубач

ВЕСНА 1986

Можливо, я колись прощу,

Але забути це не вдасться;

Біда забрала в мене щастя

радіти теплому дощу.

Можливо, я колись втомлюсь, 

Але забути - не забуду:

бездомний пес по місту блудить,

і я, як всі, його боюсь.

І двір наш зовсім опустів,

Дітей із Києва вивозять.

У матерів - болючі сльози,

І їм не треба втішних слів.

Можливо, я колись навчусь

Міняти гнів на тиху милість.

А нині прошу: ваша гнилість,

Зійдіть з дороги, бо зірвусь!

Не можу більше біль таїть,

Не тішусь ранньою весною,

Міс світ, як хмара над Десною:

Як зупинилась, так стоїть.

Посеред мирних, добрих днів

Така печаль! Така пекучість!

Не "жить", не "буть", а "брать участь" - 

Хтось зручно вигадать зумів.

І замість правди напівправда, 

Вриває ниточку добра.

І воду п'ємо із Дніпра,

Яку ніхто вже пить не радить.

І бджоли з вулика летять

На цвіт чорнобильського саду.

Чубач Г.

ЗИМА 1987

Ця зима, як ніколи - важка.

І здається, повік не минеться.

У дворі горобина гірка

Так вродила, що гілля аж гнеться.

Червоніє, шаріє, горить

І не може причину збагнути:

Таж усю обривали торік.

А в цю зиму про неї забуто.

Навіть ворон - і той не клює,

А кудись понад нею літає.

Горобинонько, горе моє,

Ти даремно на радість чекаєш.

Зародила,але не хвались.

Вчені людям одверто сказали:

Лікувальна, корисна... колись...

А тепер ти отруйною стала.

До ягід не торкнеться рука.

Кожна гілка зачепить за серце.

Ця зима, як ніколи, - важка.

Проминає, але - не минеться.

Мандич Т.

ЧОРНОБИЛЬ

Самотність. Тиша. Чорне небо.

Пустеля. Вічність. Смерть і жах.

Недоля. Зло. В житті потреба.

Аварія. Біда. Удар.

Евакуації. Благання.

Солдати. Поспіх. Лікарі.

Дитячі крики. Біль. Прохання.

Молитви. Траурні пісні.

Паради. Сміх. Травненве свято.

Шпиталі. Кров. Церковний дзвін.

Рятівники. Час. Хімікати.

Загиблі. До землі уклін.

Безодня. Змішана свідомість.

Пожежа. Дим. Вогонь. Хрести.

Дерева голі. Непритомність.

Задуха. Знищені ліси.

Сучасність. Спогади. Минуле.

Історія. Вчорашній день.

Чорнобильці - були, заснули.

Нащадки - виросли тепер.

Майбутнє. Шанс. Можливість. Спроба.

Травневе свято. Сміх. Парад.

Містечко. Станція. Чорнобиль.

Життя. Дебют. Початок. Старт!

Джерело:
1. http://www.ukrlit.vn.ua
2. http://www.ppl-092.usoz.ua
3. http://probapera.org/publication/13/14788/chornobyl.html
4. http://pripyat.com/articles/zdes-kogda-zhili-lyudi-chastnyi-sektor-chernobylya.html