Єдність — це про спільні цінності, сенси, моральні авторитети. Це — про близькість світоглядів, про співзвучність, співпереживання та розділену радість. Це — про вміння цінувати та шанувати своє. Це — про критичне мислення кожного та спільні пошуки істини та розстановку пріоритетів. Це — також і про поезію нашої країни, незалежно від того, де вона — у Києві, Ірпіні, Харкові, Луганську, Івано-Франківську...
Тож на недільну зустріч "Поезія єднання", присвячену дню Соборності України, зійшлися сучасні українські поети та поціновувачі поезії та, як завжди, в режимі ініціативної творчої взаємодії творили наше спільне сьогодні.
Згадували ланцюг єднання 21 січня 1990 року, коли мільйони людей взялися за руки, з'єднавши Івано-Франківськ (через Львів) і Київ у день 71-річчя Злуки УНР і ЗУНР. Акція мала назву «Українська хвиля». Її організував Народний рух України на чолі з Іваном Драчем.
А власне поетичну частину розпочали з віршів поета неймовірної сили Івана Низового з Луганщини, який сконцентрував у собі гідність, самосвідомість і опір радянщині й московії. Його книжки "Українься, Вкраїно!" та "Ніхто наді мною не пан" віднедавна з'явилися в нашій бібліотеці завдяки дочці поета — Лесі Низовій-Великород. І вони — про гідний приклад служіння своєму народові.
Іван Низовий (3 січня 1942, засілля Рудка — 30 вересня 2011, Луганськ) — український письменник, поет, прозаїк, публіцист, журналіст, редактор, громадський діяч, автор понад 100 збірок поезій, прози, публіцистики, перекладів, творів для дітей. Член НСПУ. Член Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка.
Продовжили зустріч віршами титанів — Василя Стуса та Василя Симоненка — також народжених у січні.
Читали й вірші власні та своїх колег по перу з різних міст України — Артура Курдіновського та Юрія Тригубенка (Харків), Наталії Крісман (Львів), Євгена Єльпітіфорова (Ірпінь), Тетяни Лавинюкової, Віталія Батурського, Інни Ковальчук, Тетяни Шпичук, Тетяни Яровициної (Київ).
Нікого не залишила байдужою поезія однієї з учениць ліцею "Універсум", яку зачитала пані Алла Шабатин, викладачка мови і літератури ліцею.
А тоді, затамувавши подих, слухали авторську 1,5-годинну програму народного декламатора Михайла Орлюка (Мощун), яка включала твори та уривки з поем Тараса Шевченка, Олександра Олеся, Віктора Баранова, Дмитра Павличка, Миколи Гоголя, і навіть "Долг Украине" Маяковського! І все це — харизматично, з глибинними міркуваннями та історіями написання того чи іншого твору.
Отак, щомісяця збираючись колом, ми піднімаємо глибинні поетичні пласти української історії, осмислюємо звитягу та фатальні помилки нашого народу в різні часи, закарбовані в українській поезії. Це важливо, адже від нашого знання історії та усвідомлення власної сили та вразливості залежить не тільки власна доля, а й доля усіх прийдешніх поколінь.
Долучайтеся, будемо раді!
