У старовинному червоному будинку, у глибині яблуневого саду, у сім’ї землеробів народилась талановита письменниця Астрід Ліндґрен. Часто творчі люди знаходять свою царину через біль та важке дитинство, та це не про нашу письменницю. Астрід вважала своїх батьків взірцем справжньої любові.
Про дитячі роки вона згадувала, як про час сповнений іграми, пригодами та щастям. А згодом поверталась подумки в дитинство, у пошуках історій для книг.
Ліндґрен пророчили славу письменниці ще в дитячі роки. Будучи дівчинкою, вона це активно заперечувала, та в долі для кожного є свій план. Тож все вирішив випадок.
У 1941 році захворіла донька майбутньої письменниці. Мати розповідала різні історії та байки, щоб розрадити хвору. Коли Астрід вичерпала весь свій арсенал, донечка приголомшила матір незвичайним проханням: "Розкажи мені про Пеппі Довгупанчоху".
Чесно кажучи, Ліндґрен взялась до роботи не одразу. Ідея була сприйнята не дуже серйозно та відкладена на потім. У 1944 році Астрід і сама захворіла. У цей час вона працювала над своїми оповіданнями. У процесі роботи письменниця сформувала два примірники зі своїми творами: один - для доньки, а інший - надіслала у видавництво, адже доля любить сміливих.
Героїня історії Астрід була сприйнята феєрично, адже та мала ексцентричне амплуа. Пророцтва дитинства збулися: 1945 рік став початком письменницької кар’єри Ліндґрен. Найбільшу славу їй принесла казка-повість «Пеппі Довгапанчоха». А впевнитись у фантастичній майстерності авторки ви можете, взявши її книжки в Центральній бібліотеці Солом’янки.
Немає коментарів:
Дописати коментар