Деколонізація літератури

Друзі, ви пам’ятаєте, мабуть, як ми постили фоточки зі Львова, де наші колеги на Міжнародному бібліотечному форумі говорили про деколонізацію?

І це було не про пам’ятники, перейменування вулиць чи міст. Це було про книги, літературу і бібліотечну справу. Йшлося про процеси, які надзвичайно і давно назріли в цій царині, але дуже повільно рухаються. Бо питань тут насправді часом більше, аніж відповідей. І треба з цим щось робити.

І ми робимо. Ми стали партнером спільного Українська бібліотечна асоціація/Ukrainian Library Association та Український інститут книги проєкту "Читаємо Україну: шлях до себе через літературу". І як партнер підготували до форуму ціле дослідження на оцю деколонізаційну тему.

Після львівському форуму ми це дослідження доопрацювали, вивірили, і сьогодні готові з вами ним поділитися. 

Тут багато всього. І є з чим й над чим працювати.

І тут є два моменти, на яких хочемо наголосити: весь матеріал – це наш погляд, наша оптика, наші можливості й ресурси (наше – це Бібліотека Сковороди); цей матеріал – це конструктор, інструмент, дорожня карта, путівник та план (тут можете підставити будь-які прийнятні й приємні для вас епітети) – як працювати з темою деколонізації літератури й бібліотечної справи.

Посилання на наш сайт ТУТ

Посилання на дослідження на ресурсах УБА ТУТ

Анонс заходу

"Коли мене спитають що таке війна, я без роздуму відповім – імена" (Максим Кривцов)

Саме про імена книга "Лицарі історичного факультету". Вона про студентів і випускників Історичний факультет УДУ імені Михайла Драгоманова, які загинули на війні з росією. Це спогади про 16 добрих, світлих і відважних молодих людей. Тих, хто цінував життя, дихав свободою, вмів підтримати не лише словом, а й ділом. Не ховався за чужими спинами, не чекав, що хтось інший піде замість них.

Книжка читається не швидко. Не тому, що складна, – а тому, що кожну сторінку хочеться прожити. Вона складається із зовні простих речей: кілька біографічних фактів, уривки дописів, слова друзів, фотографії, короткі спогади. Але саме з цієї простоти й виникає відчуття присутності людей, яких уже немає поруч.

Вже після кількох сторінок зникає дистанція. Це не "герої" у бронзі й не символи – це студенти, яких міг знати кожен. Хлопці з конкретними мріями, конкретним характером, гумором, страхами й впертістю. У когось – пластунський досвід. У когось – повернення на фронт після цивільної роботи. У когось – невтілені плани, ненаписані дипломи, незібрані рюкзаки в університетський гуртожиток.

І саме ця конкретність робить книгу такою сильною. Вона дає змогу побачити людей. Не статистику, не втрати, а життя, яке було. І життя, яке вони віддали. За нас.

Після прочитання залишається дивне поєднання болю й світла. Болить, бо шістнадцять історій – це шістнадцять всесвітів, яких більше немає. Але є й світло – тому що пам’ять про них збережена чесно, уважно, без прикрашання. І від цього стає зрозуміло: навіть у час, коли війна забирає найкращих, ми можемо зробити так, щоб їхні імена не розчинилися.

Ця книга нагадує, якою ціною виборюється право бути українцями. І вшановує тих, хто у найскладніший момент став до бою за Україну, за наше сьогодні й за тих, хто житиме після нас. Війна забирає цвіт нації. Але ця книга зберігає спогади про тих, кого неможливо забути. Вони пішли у вічність, та їхнє світло залишається з нами – і ми маємо нести його далі.

Запрошуємо 23 листопада, о 12:00, до Бібліотеки Сковороди на презентацію книжки "Лицарі історичного факультету". На події виступатимуть матері полеглих героїв, доктор історичних наук Ігор Коляда, декан факультету Tetiana Meleshchenko та студенти історичного факультету. Приходьте, щоб бути поруч із тими, для кого ці історії – особисті. Вхід вільний.

Презентація книжки Галини Дацюк "Світло повертається"

16 листопада, у День працівників радіо, телебачення та зв'язку, у Центральна бібліотека Солом'янки відбулася презентація книжки письменниці, журналістки Галина Дацюк "Світло повертається".

Це – зустріч, наскрізь пронизана світлом, закумульованим у багатому на любов і щедрому на вдячність жіночому серці, підсиленим гострим розумом, інтуїтивною прозорливістю, пильною пам’яттю, умінням відчувати, цінувати й берегти.

Пані Галина (з її то голосом і майстерністю!) зізналася, що вперше читатиме тексти зі своїх книжок! У це складно повірити, але ми виявилися першими слухачами есеїв, замальовок, нарисів – від щемких і теплих родинних історій "Борщ незалежності: локальна історія" та "Мій друг Комунальник" до нарисів "Життя як світло і покута" (про Василя Овсієнка), "Повернення Землі" (про Романа Ратушного), "Вічний сад..." (про Ірину Цвілу), "Бог дав йому в руки лопату і спровадив в Україну" (про Вікентія Хвойку)... І все це – м’яке, чуйне, справжнє до мурах!

А ще ж є історії про родини Миколайчуків, Дзюбів, Ліндфорсів-Русових, про рідне село Кордишів, що на Тернопільщині, про односельців-воїнів УПА, про поневіряння українців по Сибірах і ГУЛАГах. І про невтомних творців української історії, літератури, мистецтва всіх часів, які дають людині силу на тлі Великої війни.

Загалом у книзі таких історій 85, і кожна з них світиться! Кожна пробуджує гордість, любов, гідність, нові смисли, бажання осягнути Україну й українців з позиції автохтонів, а не упосліджених малоросів.

"Світло повертається" – це книга, промені якої беруть початок у світовідчутті авторки і її життєвому шляху. У рідній хаті, у родині, в сільській бібліотеці, у школі, інституті, у редакціях провідних часописів, на "Радіо Культура", у викладацькій діяльності, у численних дослідженнях, розвідках та інтерв’ю, у книжках збережених історій "Янголи небесної чоти", "Одна з нас", "На хресній дорозі" та багатьох інших.

"Читати ці книги – перевіряти свою душу на українськість", – пише у передмові до презентованої книги письменниця, Шевченківська лавреатка Любов Голота. І має рацію! Усі численні шанувальники, сподвижники, друзі авторки, присутні на зустрічі, із цим погоджуються одностайно.

Пішохідна бібліоекскурсія по Солом'янці

Доволі сонячна й тепла, як для падолиста, погода зібрала зранку минулої суботи на Солом’янській площі майже роту, а точніше – рекордні 90 екскурсантів. Всі вони під орудою досвідченого ватажка Олександр Михайлик отримали нагоду востаннє в цьому році пройтися рідною Солом’янкою і дізнатися про неї щось новеньке.

Розпочали, традиційно, з назви. Більшість дослідників вважають, що топонім "Солом’янка" походить від солом’яних стріх хат. Або ж від ринку, де торгували соломою. Втім, існує й екзотична думка, прибічники якої вперто пов’язують назву зі стародавнім словом "салли", тобто "військова вилазка". Проте остання версія навряд чи правдива, адже як поселення Солом’янка виникла лише у 50-х роках XIX століття.

Оскільки стартували ми з Солом’янської площі, розпочали з її швидкого огляду. Неймовірно, але забудована вона наче за годинниковою стрілкою. Починається комплекс будівель з імперського історизму (Артилерійське училище), продовжується сталінським ампіром (Академія МВС), а далі переходить у зразки радянської архітектури 1960-70-х. Причому наймолодшу споруду, в якій нині апеляційний суд, почали зводити у 1979 році, а завершили лише 2007-го.

Далі наш шлях тривав головною солом’янською транспортною артерією – вулицею Митрополита Василя Липківського. На превеликий жаль краєзнавців, вона була повністю реконструйована у 1960-70-х. Тож історичну забудову дивилися на фотографіях, які збереглися в колекції Бібліотеки Сковороди. Зараз найдавнішою спорудою тут є пожежна частина, збудована у 1936 році.

Біля школи № 115 звісно ж згадали її архітектора Василя Осьмака – автора проєктів стадіону "Динамо" та набережної Дніпра. До речі, могила його майже поруч – на Солом’янському кладовищі. Потім підійшли до будинку №7 на вул. Кавказькій. В ньому у 1970 році оселилася бібліотека "Солом’янська" – спадкоємиця особистої книгозбірні родини Пустинських-Стрекалових, заснованої в далекому 1894 році.

Завітали в гості до найдавнішого дерева Солом’янки – 350-річного дуба Яковенка, що височить на вул. Патріарха Мстислава Скрипника. Зовсім поряд знаходився будинок, в якому багато років жив Василь Липківський, та 2016-го його знесли. Тішить, що в чудовому стані знаходиться Покровська церква (1895-97), де 14 років правив майбутній митрополит.

Лише у середу під час лекції в Бібліотеці Сковороди згадували найдавнішу освітню будівлю району – і от, побачили її на власні вічі. Споруда 1911 року перебуває в чудовому стані і є одним із приміщень школи № 7, де вчителював колись славетний Максим Рильський.

На останок сил та на завершення 3-годинної (це теж рекорд!) екскурсії оглянули зараз закинуту, але дуже оригінальну споруду Залізничного ринку, який діяв у 1973-95 роках, та останній у світі вцілілий паротяг серії ФДп 20-578 випуску 1941 року. Фінішували ж біля Центрального вокзалу, на фасаді якого оглянули міні-скульптуру від проєкту Шукай з дуже символічною назвою – "Повернення додому". І розійшлися, в гарному настрої, по своїх домівках.

Прощаючись з бібліоекскурсіями до весни, ми все ж таки не прощаємось. А радимо завітати до нашої бібліотеки за книжечкою, яку Олександр Михайлик написав разом із Семен Широчин – "Невідомі периферії Києва. Солом’янський район". Прочитавши її, ви будете абсолютно готові до продовження наших пішохідних мандрівок – вже навесні 2026-го!

Виставка триває!

В колекції Бібліотеки Сковороди зберігається чимало унікальних світлин. Логічно, що серед них багато фото залізничників різних епох – адже сам район наш є залізничними воротами міста.

Тому в цьому місяці ми підготували для вас виставку "Київські залізничники на світлинах 1930-80-х років". Свого часу хтось подбав про підписи на звороті, тож інформація під кожною фотографією історично точна – хто на ній зображений і коли.

Виставка триває до 30 листопада у фоє бібліотеки за адресою вул. Освіти, 14а. Заходьте, щоб зануритися в атмосферу ретро і насолодитися монохромним блиском старих світлин!

Тижневий анонс заходів

Навчання школярів програмуванню

У Хабі цифрової освіти на базі Бібліотеки Сковороди вже другий місяць поспіль проходять заняття дитячого курсу програмування у Scratch! А навчає дітлахів координаторка Хабу, розробниця чудовезних відеоказок, наша колега Тамара Безпарточна .

Після повернення з канікул юні програмісти кодували морських мешканців, пробували різні ефекти та з цікавістю спостерігали, як оживає екран. Також вони "вирощували" соняхи, а один хлопчик навіть придумав власну гру – відстрілюватися від зомбі з горохостріла. Так, крок за кроком, діти вчаться програмувати.

Якщо ваша дитина хоче навчитися створювати власні ігри та анімації – приєднуйтесь до нас!

Реєструйтеся за телефоном +380982163552

Анонс онлайн-зустрічі

Друзі, 27 листопада, о 17:30 відбудеться онлайн-зустріч спільноти Центральна бібліотека Солом'янки імені Григорія Сковороди в межах міжнародної ініціативи Make-a-thek, спрямованої на створення в бібліотеках відкритих хабів сталого дизайну, ремесел, апсайклінгу, локальної історії та креативних практик.

Запрошуємо бібліотекарів, активних мешканців Солом’янки, дизайнерів, мейкерів, дослідників культурної спадщини, майстрів ремесел та всіх, хто хоче долучитися до формування і розвитку майбутнього спільнотного простору в Бібліотеці Сковороди!

Під час попередньої зустрічі в бібліотеці ми зібрали ідеї від бібліотекарів, відвідувачів, майстрів ремесел, мейкерів, дизайнерів та дослідників культурної спадщини Солом’янського району. Настав час перейти до спільного планування.

На онлайн-зустрічі ми з вами:

• Підсумуємо напрацювання попередньої події – згадаємо ключові ідеї, запити громади та можливі напрями розвитку майбутнього мейкерспейсу.
• Поговоримо про сталі технології та підходи, які можуть стати основою роботи майбутнього простору Make-a-thek – апсайклінг, ресурсоефективні методи, ремісничі техніки, робота з матеріалами та інноваційні інструменти.
• Сформуємо бачення активностей на наступний рік – від творчих майстерень до проєктів, присвячених локальній історії та культурній спадщині.
• Зробимо ще один крок у розвитку Make-a-thek в нашій бібліотеці разом. Адже багато хто мріяв про затишне місце поряд, яке об’єднувало б творчість, історичну пам’ять, сталість та взаємодію громади.

Увага: щоб отримати посилання на зустріч, заповніть форму, що в коментарі! Після реєстрації ми надішлемо підтвердження та доступ до онлайн-кімнати.