Як уникнути шахрайства із "грошовою винагородою"

Шахраї в соцмережах та месенджерах поширюють повідомлення про «грошову нагороду» за проходження короткого опитування від імені банку.

У таких повідомленнях пропонують:

• пройти опитування, яке займе всього 5–10 хвилин
• авторизуватися через особистий кабінет.

Після успішного проходження опитування обіцяють надходження коштів протягом 3 годин.

Такі повідомлення містять посилання на фішингову сторінку-приманку, стилізовану з використанням офіційної айдентики банку. Жертва переходить на сайт, проходить опитування і далі її просять ввести номер телефону, код із SMS та PIN-код.

Отримані дані шахраї використовують для прив’язки акаунту користувача до нового пристрою або для онлайн-авторизації в застосунку банку, що дає їм змогу вивести кошти з рахунку жертви.

Як уникнути шахрайства?

Перевіряй адресу сайту перед введенням даних платіжної картки чи паролів – фішингові сторінки можуть виглядати як справжні.

Довіряй лише офіційним джерелам! Перевіряй інформацію про опитування та виплати на офіційних сайтах відповідних установ.

Не переходь за посиланнями з повідомлень – шукай потрібний сайт самостійно через пошук.

Якщо став жертвою шахрайства – негайно звернись до банку та подай звернення до кіберполіції: https://ticket.cyberpolice.gov.ua

Анонс заходу

7 грудня, о 12:00 у Бібліотеці Сковороди відбудеться презентація збірки новел Андрія Гнедюка "Палаючий фронт", присвяченої пам’яті тих, хто на щиті, створеної на честь тих, хто зі щитом – людей мужніх, мудрих, справжніх Воїнів світла!

Написати книжку про війну, яку хотілося б перечитувати – окремий вид майстерності. Нелегко серед болю, темряви втрат, зрад й несправедливості знайти світло. І це світло – самі люди. Воїни, які вірять, воюють і зберігають почуття гумору. Люди, які не втрачають здатність думати, аналізувати, чому так все сталося і що буде далі.

Автор – Андрій Гнедюк, офіцер, доброволець, учасник бойових дій, що пройшов шлях від Майдану до фронту, від випробування перших безпілотників у розвідці до керівних посад у Генеральному штабі. Брав участь в АТО (Маріуполь та Донецький аеропорт у 2014-2016 роках), у 2022-му звільняв Київщину, потім воював на Херсонщині, обороняв Донеччину, навчався в Польщі та Німеччині.

Приходьте, щоб почути історії з вуст людини, яка не лише бачила війну, а й творила нові підходи у військовій справі.

Анонс заходу

Поговоримо про Сковороду? Саме так ми назвали лекцію, яка відбудеться найближчої середи, 3 грудня, у читальній залі Центральної бібліотеки Солом’янки імені самі знаєте кого

Звісно що дату обрали не випадково – цього дня нашому літературному патронові виповнюється рівно 303 роки!

З них вже два роки, як наша бібліотека має ім’я Григорія Савича Сковороди – найвідомішого українського інтелектуала, просвітника й філософа. Людини, яка весь свій земний шлях навчалася сама і навчала інших, будучи своєрідним мандрівним університетом.

Ми запрошуємо всіх вас поговорити про феноменальне за своїм самозреченням життя Сковороди, віддане книжковій і некнижковій премудрості. Разом почитаємо його твори та послухаємо Ігор Якубовський, який виконає власні пісні на смачні сковородинські слова.

Приходьте, вшануємо разом пам’ять великого українського мислителя!

Тижневий анонс заходів

Грудень ледь-ледь постукав у двері, а ми вже ділимося з вами подіями, які зігріють і зарядять натхненням в перший тиждень зими.

Отже, унікальні події з 1 по 7 грудня:
Середа, 3 грудня, 17:30 – Лекція Олександр Михайлик "Поговоримо про Сковороду?", присвячена дню народження легендарного українського інтелектуала, філософа та покровителя нашої бібліотеки.
Неділя, 7 грудня, 12:00 – Презентація книги Андрія Гнедюка "Палаючий фронт".

Постійні заняття у бібліотеці:
Курси української мови "МовоСвіт на Освіти" – щопонеділка о 12:30, щовівторка о 12:00.
Тренінг "Творимо Українську Вікіпедію разом" – щопонеділка о 16:00.
Розмовний клуб в межах проєкту Єдині – щовівторка о 17:30.
Співаємо разом у "Вокальній студії на Освіти" – щовівторка й щочетверга о 10:30.
Волонтерська ініціатива В'яжемо для Перемоги – щовівторка о 14:00.
Навчання цифрової грамотності – щовівторка й щочетверга о 15:00.
Клуб юного програміста "Кодик" – щосереди о 15:00 (запис: ‪+38 098 216 3552).
Майстер-клас з ляльки-мотанки від Світлана Молчанова – щосереди о 15:00 (запис: ‪+38 066 725 2800).
Урок здоров’я з Ігор Якубовський – щонеділі о 10:15.

Приходьте – будемо разом відкривати зимовий сезон у бібліотеці

Презентація книги "Лицарі історичного факультету: студенти-герої в нашій пам’яті"

У неділю, 23 листопада, в Бібліотеці Сковороди відбулася презентація книги "Лицарі історичного факультету: студенти-герої в нашій пам’яті", присвяченої 16 студентам і випускникам Історичний факультет УДУ імені Михайла Драгоманова, які віддали життя у війні з росією.

«Лицарі історичного факультету: студенти-герої в нашій пам'яті» (2025) / Упорядники: Т.Мелещенко, С.Візер, І. Телегуз, О.Перепелюк, Р.Сегеда. Загальна редакція доктора історичних наук, професора, заслуженного працівника освіти України Ігоря Коляди. 

Поряд із книгою про лицарів – пам’ятні видання "Усміхнений у вічності. Богдан Сагун" (2023) та "Денис Рачінський. Боєць на псевдо «Сталкер»" (2022), автором-упорядником яких є доктор історичних наук, професор, заслужений працівник освіти України Ігор Коляда.

Ця книга й люди, що її створили, – приклад єдності та культури пам’яті про наших Захисників. Наповнена щирими, живими історіями, спогадами, розповідями, фото й QR-кодами, що ведуть стежками пам’яті, вона є збіркою новітніх історичних джерел для дослідження сучасної української історії та джерелом духу для істориків, дослідників, широкого кола читачів. Її створено й видано у 2025 році спільними зусиллями випускників, викладачів та студентів істфаку, батьків, рідних і друзів загиблих воїнів. На презентації були присутні рідні та близькі полеглих Захисників. А ще представники вишу, які дбайливо ставляться до збереження пам’яті про кожного зі своїх звитяжних студентів, видають книжки, проводять дослідження в межах історико-соціального проєкту "СтуденТИ".

Тож цей день ми разом присвятили пам’яті Героїв – синів, друзів, наставників, які продовжують жити у серцях багатьох людей. У затишку читальної зали оживали історії воїнів на ім’я Богдан Сагун (позивний "Гун"), Денис Рачінський ("Сталкер"), Павло Наконечний ("Історик"), Андрій Грищук ("Танчик") з вуст їхніх рідних: Олександри Сагун, Жанни Рачінської, Валентини Грищук, Юрія Наконечного, декана факультету історичної освіти УДУ імені Михайла Драгоманова Тетяни Мелещенко, а також представників громадської організації Поклик Яру.

Нижче ми розмістили стислу інформацію про кожного з них в нашому блозі, а більше ви завжди можете дізнатися, прочитавши ці неймовірно світлі книжки.

Богдан Сагун, "ГУН" (30.10.1996 – 26.06.2022)

Богдан народився у Києві, в родині військовослужбовця. Закінчив історичний факультет Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Мріяв займатися журналістикою. Також закінчив кафедру військової політології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Працював відеографом. Займався спортом. Був у фан-клубі ФК "Динамо Київ".

Полум'яний Патріот своєї Батьківщини. Щиро любив Україну. Був закоханий у своє рідне місто Київ.

Не маючи бойового досвіду, із 25 лютого 2022 року без вагань та сумнівів пішов до військкомату. "Це необхідно мені", – так відповів син Богдан своїй мамі Олександрі про прийняте рішення стати на захист Батьківщини.

Добровольцем приєднався до 111-ї окремої бригади ТРО. Спочатку брав участь в обороні Києва в найскладніші та найнебезпечніші дні рашистської агресії. За тиждень підрозділ перекинули під Київ, на Варшавське шосе. Із побратимами будували укріплення для оборони міста.

У квітні у званні лейтенант "Гун" очолив мінометний взвод та вирушив на передову – обороняти Луганщину. Загинув 26 червня 2022 року під Лисичанськом, під час ворожого обстрілу касетними снарядами. Як командир, він забігав в укриття останнім і це виявилося фатальним для його життя.

За особисту мужність і самовіддані дії в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Богдана Сагуна було нагороджено орденом "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно).

У пам’ять про нього видано книгу "Завжди усміхнений у вічності. Лейтенант Збройних сил України Богдан Сагун – позивний "Гун": біографія у спогадах / [авт.-упоряд. І. Коляда]." (І. Коляда, О. Сагун, А. Сагун) та знято фільм, присвячений його пам'яті.

Денис Рачінський, "Сталкер" (17.08.1998 – 20.03.2022)

Денис народився в місті Києві. Закінчив факультет історії та археології університет ім. Драгоманова з дипломом бакалавра. Любив спорт, займався карате кіокушинкай, брав активну участь у житті фанатського руху столичного ФК "Динамо". Вивчав Чорнобильську зону. Цікавився історією України та особливо Києва. Ретельно вивчав рідне місто, фіксував на плівку архітектурні споруди, підземні шляхи, закинуті заводи та будівлі радянської доби.

З 2012-го року почав брати активну участь у житті фанатського руху "Динамо". Паралельно із цим у вільний час їздив в Чорнобильську зону, вивчав місцевість зони віджучення та фільмував усе побачене. Темою дипломної роботи бакалавра "Сталкера" була «Системна криза в атомно-енергетичній галузі СРСР».

З початком Революції Гідності, Денис, будучи ще юнаком, пішов на барикади, аби виборювати краще майбутнє для своєї держави. У 2015 році стояв біля витоків добровольчо-волонтерської організації Цивільний Корпус "Азов".

Маючи активну позицію в усіх важливих соціальних та політичних питаннях, з початком повномасштабного російського вторгнення, "Сталкер" закликав друзів стати до зброї в лавах ТрО. Пішов до військомату і, отримавши зброю, приєднався до добровольчого формування "Мрія", де з перших днів великої війни виконував бойові завдання разом із військовими ЗСУ. Загинув 20-го березня під час чергування біля ТРЦ "Retroville".

2022 року в Дніпровському районі Києва, на вулиці Андрія Малишка, з'явився мурал, на якому зображено 24-річного бійця батальйону "Азов Київ" Даніеля Герліані з позивним "Гімалай" та 23-річного бійця ТрО Дениса Рачінського з позивним "Сталкер". Саме Даніель знайшов тіло Рачінського, а за кілька місяців сам загинув на передовій під час боїв з ворогом.

Історичний факультет УДУ імені М. Драгоманова разом із мамою Жанною Рачінською видав книгу «Денис Рачінський. Боєць на псевдо "Сталкер"» (Серія: "Нескорені Українці").

Павло Наконечний, "Історик" (20.05.1997- 18.06.2022)

Павло народився на Черкащині. Ще в дитинстві захопився історією, ідеями визвольної боротьби українців, холодноярськими повстанцями. Ще будучи студентом, гуртував навколо себе студентську і шкільну молодь, котра, як і він, захоплювалася історією боротьби за волю України, незламністю і відвагою холодноярських повстанців у роки УНР. А почалося все з книжки "Холодний Яр" Горліса-Горського, яка змінила життя Павла.

Закінчив історико-філософський факультет Київського національного педагогічного університету ім. Михайла Драгоманова, здобув фах історика. Згодом як шкільний учитель спеціалізованої школи №7 м. Черкаси Павло Наконечний спільно з однодумцями створив у легендарному урочищі Холодний Яр дитячо-юнацький патріотичний табір "Поклик Яру". Взяв собі позивний Добротворський. Його вихованці вивчали історію, ходили в піші походи, загартовували себе не витривалість, уміння жити в польових умовах та поводитися зі зброєю.

Коли почалася повномасштабна війна, Павло з товаришами став на захист України, вступивши до лав 73-го морського центру ССО. Разом із бійцями Центру спецпризначення Історик – це нове псевдо закріпилося за ним з першого дня перебування на фронті – виконував найскладніші бойові завдання. Мав звання старшого матроса. Загинув 18 червня 2022 року, боронячи Миколаїв, у віці 25 років.

Нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно). Рішенням Вченої ради історичного факультету рідного університету запроваджено щорічну "Відзнаку імені Павла Наконечного" за найкращу магістерську роботу.

Грищук Андрій, "Танчик" (25.10.1990-25.01.2023)

Андрій народився в місті Київ. Закінчив ЗСШ 288. У 2009 році проходив строкову військову службу. Здобував вищу освіту на історичному факультеті Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (2011 - 2016 рр). 

3 2014 по 2015 роки брав безпосередню участь в АТО на території Донецької та Луганської областей в складі 12 ОМПБ. Після повернення додому закінчив університет, влаштувався на роботу. Але війна не давала спокою. Будучи патріотом своєї Батьківщини в 2017 році підписав контракт з ЗСУ у складі 72 ОМБР "Чорні запорожці" воював у найгарячіших точках по 2021 рік.

На початку повномасштабного вторгнення без вагань доєднався до 72 ОМБР та брав безпосередню участь у захисті рідної Країни та воював проти окупантів. Старший солдат стрілець-мотопіхотник, гранатометник 3-ї мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону Андрій Грищук ("Танчик") загинув 25.01.2023 року від отриманих поранень, несумісних з життям, у результаті здійснення противником артилерійського обстрілу позицій підрозділу поблизу н.п. Вугледар Донецької області.

Андрій був веселим, чесним, мужнім, доброзичливим, відповідальним, надійним побратимом та другом, який вмів вчасно підставити своє плече. Має нагороди: Відзнака " Учасник АТО"; Медаль" Чорних запорожців"; Медаль" За Відвагу"; Нагрудний знак "За службу".

Честь і шана Героям. Уклін і вдячність батькам за мужніх синів!

Анонс заходу

Друзі, ми чесно планували завершити цьогорічний сезон пішохідних бібліоекскурсій мандрівкою Солом’янкою, яка й відбулася 15 листопада, і вже попрощалися до квітня. Майже попрощалися…

Бо ж отримали таку кількість прохань і заявок від читачів "а можна ще раз", що не відреагувати було просто неможливо.

Рішення прийшло миттєво. І ось вже найближчої суботи, 29 листопада, радо запрошуємо вас на повторну пішохідку "Де був старий Кадетський Гай?" – для тих, хто не встиг приєднатися до неї у вересні.

Під час екскурсії ви дізнаєтеся:

• Якою є справжня історія Кадетського Гаю?
• Де в Києві понад 100 років тому селилися перші авіатори?
• Як знайти найдавніше дерево Солом’янського району?
• В якому будинку півстоліття мешкав Іван Дзюба?
• Кому присвячено мурали на будинках по вулиці Авіаконструктора Антонова?

І звісно ще багато цікавого, про що не йшлося під час першої екскурсії. Адже не забуваймо, що Олександр Михайлик не любить повторюватися.

Чекаємо на вас!

Анонс заходів на поточний тиждень

 

Лекція пам'яті поета Василя Діденка

19 листопада в Бібліотеці Сковороди відбулася лекція, присвячена призабутому нині Василю Діденку, який у студентські роки не просто жив поруч, а й був нашим читачем. Землячка поета, літературознавиця, Людмила Даниленко по крихтах збирала відомості про нього, спогади, унікальні світлини, якими й поділилася з усіма присутніми.

Василь Іванович хоч жив у дитинстві й на Херсонщині, й на Вінниччині, крізь все життя проніс любов до рідного Гуляйполя, де народився 3 лютого 1937 року. 1953-го дебютував віршем "Я – 15-річний капітан". Офіційно за життя видав не так і мало – 13 поетичних збірок (з них дві для дітей).

Однак, за свідченням друзів, вірші буквально "вилітали" з нього – в деякі дні він міг створити 20-30 поезій. Їх він розсилав у редакції газет, багато з них звучали на радіо. Більшості досі не знайдено й, на жаль, невідоме місце перебування його архіву.

Пророчими виявилися слова Володимира Сосюри, з яким Діденко був дуже близьким: "Ось побачите, на вірші нашого Василя ще композитори напишуть чудові пісні. Їх співатиме вся Україна! Я вірю в це". Класик не помилився…

Справжнім хітом кількох десятиліть стала пісня "На долині туман" на вірш Василя Діденка, музику до якої написав композитор Борис Буєвський. Цей шлягер першим заспівав Микола Кондратюк. За ним потягнулися безліч виконавців, серед яких був навіть славетний Дмитро Гнатюк. А вже 1994-го лідер гурту Брати Гадюкіни. Сергій Кузьмінський, взявши за основу оригінальний текст, дещо переробив його у драйвову пісню "На долині туман шейк".

Життя поета трагічно обірвалося 13 квітня 1990 року, обставини загибелі досі не з’ясовані. Був похований на Північному кладовищі під Києвом. Але згідно із заповітом "Поховайте мене в Гуляйполі", написаним за два тижні до смерті, у червні 1997-го друзі перепоховали його на батьківщині.

Поезія Василя Діденка – це дуже світла, ніжна лірика, про що свідчили назви збірок – "Рання ластівка", "Зацвітай, калино", "Дивосвіти любові" та інші. 2017 року друзі, зокрема поет Василь Федина, видали книгу "Коли туман розтав…", куди увійшли вибрані поезії та спогади сучасників. У Запоріжжі іменем поета названо вулицю, а у Гуляйполі – бібліотеку.

Вдячні пані Людмилі Даниленко за те, що поділилася з нами своїми розвідками про поета. Пані Людмила внутрішньо переміщена особа, була змушена залишити рідне Запоріжжя. Та доля невипадково привела її саме на нашу вулицю, в нашу бібліотеку. Колись Василь Діденко у гуртожитку на Освіти, 4, читав книжки за нашою старою адресою на Освіти, 14. Тепер, серед війни й темряви, його світлі вірші прозвучали у наших нових стінах від його землячки. Зігріли та підтримали вогник надії!