Маємо унікальну книжкову новинку!

У це не віриться, але це справді так! Найпершою українською бібліотекою, яка вже має прекрасну книжку чеського дослідника Петра Блажека "Живі смолоскипи в радянському блоці: Політично вмотивовані самоспалення в 1966–1989 роках", стала Бібліотека Сковороди.

Її у чесній та безкомпромісній боротьбі здобула наша директорка Іванка Щербина, яка взяла участь у розіграші на сторінці видавництва "Дух і Літера".

Тож дякуємо авторові та перекладачеві Радомиру Мокрику, автографи яких прикрашають наш примірник. І звісно видавцеві – за неупередженість і абсолютну рандомність!

Анонс заходу

Що тримає нас на плаву, коли світ хиткий?

У понеділок, 10 листопада, о 16:00 запрошуємо вас до Бібліотеки Сковороди на наш традиційний "Цілющий понеділок" – зустріч з фаховою психологинею Тетяна Вишко.

Цього разу поговоримо про зовнішні й внутрішні опори та життєві ресурси – ті невидимі сили, що допомагають вистояти, відновитися і рухатися далі.

Це буде простір для роздумів, підтримки й нових відкриттів про себе. Якщо вам важливо не просто витримувати, а жити з опорою – вам сюди.

Концерт бандуриста Андрія Міцая

3 листопада Бібліотека Сковороди наповнилася чарівними звуками бандури та оксамитовим баритоном!

Бо на зустріч з учнями 8 класу Ліцей 144 завітав соліст Національна заслужена капела бандуристів України імені Г. Майбороди – Андрій Міцай – волонтер, виконавець пісень на сучасній бандурі-примі.

Прийшов він до нас не вперше. У серпні 2024 року Андрій був гостем літературно-музичної зустрічі "Патріотичний серпень" і буквально зачарував своїм мистецтвом усіх присутніх.

Цього разу на концерті, що перетворився на справжній майстер-клас, були присутні і школярі, і дорослі користувачі бібліотеки, яким також кортіло бути причетними до цього дійства!

Усі захоплено слухали, як звучить бандура, а дехто навіть потримав її у своїх руках і трошки пограв на ній.

Андрій почав своє знайомство з музикою десятирічним, відтоді присвятив мистецтву України 19 років – тобто мав що розповісти молоді!

Слова музиканта, співака, патріота, волонтера були певним закликом, переконливим проханням зберігати та примножувати культурну спадщину і насамперед мистецтво бандури як одного із суттєвих складників української ідентичності!

Цікаві факти про бандуру

Історія бандури сягає ХХ-ХХІ століття. Є бандури старосвітські й сучасні бандури-прими. Вони найперше визначаються за кількістю струн і певними прийомами гри. Кількість струн варіюється: від приблизно 20 на старосвітських моделях до 61–65 на сучасних концертних (примах), а дитячі інструменти можуть мати менше струн.

Для того, аби бандура звучала виразніше, музиканти використовують спеціальні штучні нігті, які виготовляються на замовлення.

Старовинні бандури часто мали 17–23 струни, що включало басові струни і приструнки, і музиканти під час гри тримали їх інакше – коло серця.

За часів імперії та тоталітаризму кобзарів та бандуристів переслідували, адже вони були носіями історичної пам’яті та традицій.

В Україні найбільш відомими є Чернігівська школа та Харківська школа бандури.

Видатні бандуристи і кобзарі: Гнат Хоткевич, Тарас Силенко, Едуард Драч, Тарас Компаніченко, Живосил Лютий, Ярослав Джусь і гурт "Шпилясті кобзарі" та інші.

Бандура на сьогоднішній день визнана Міжнародною організацією ЮНЕСКО як національний український інструмент і вважається одним із символів України.

Національна академічна капела бандуристів ім. Г. Майбороди створена 3 листопада 1918 року видатним бандуристом того часу Василем Ємцем. Саме вчора капелі виповнилось 107 років. Її історична еволюція пов'язана з періодами, коли вона припиняла своє існування і знову відроджувалась. Нині вона налічує близько 60 музикантів.

Андрій Міцай долучився до капели під час навчання на 4-ому курсі Національної музичної академії України ім. П.І.Чайковського, а на 1-ому курсі Студії при Національній заслуженій капелі бандуристів України ім. Г. Майбороди музикант став солістом капели.

Читацький клуб на Освіти: обговорюємо роман Марини Гримич "Клавка"

30 жовтня Читацький Клуб у Центральній бібліотеці Солом’янки зібрав небайдужих до української літератури на обговорення роману Марини Гримич "Клавка" – твору, що вже став знаковим для сучасної історичної прози.

Цього разу ми перепрочитували книжку особливим чином.

Насамперед через те, що нас завітала письменниця та літературознавиця Тетяна Белімова (Tetiana Belimova). Це був наш перший досвід взаємодії з професіоналом, який може не тільки висловити власну читацьку думку, а й дати фахову оцінку книзі та добі, на тлі якої розгортаються події. Як виявилося, така колаборація значно поглибила розуміння та доповнила текст важливими деталями.

Друга особливість – учасникам Клубу вдалося потримати на руках Клавку, її сина Юру та онуку Лару! Спойлер: наші колеги і читачі якось перевтілилися в персонажів триквелу Марини Гримич задля фотовиставки, присвяченої цій книжковій серії, і ми про це не забули.

Третя особливість – для точнішої фіксації вражень ми використали елементи бібліотерапії. Психологічні картки "На емоціях" допомогли змоделювати чуттєвий контекст доби – від загального емоційного тла, характерного для заідеологізованого літературного процесу в УРСР 1947-49 років, до дуже особистих емоцій і спостережень головної героїні, а також наших читацьких співпереживань.

Дискусія була найтривалішою між усіх попередніх. Учасники Клубу відзначили глибину історичного контексту, особливості буття радянських письменників, болючий вибір між покорою, пристосуванством та індивідуальною свободою, недовіру і скутість в особистих стосунках. І звісно ж, торкнулися теми подвійної моралі, яка змушувала літераторів писати книжки в стилі бадьорого соцреалізму в той час, коли довколишня дійсність була не тільки гнітючою, а й небезпечною.

Обговорення виявилося емоційним, щирим і натхненним – кожен мав змогу висловити своє бачення героїні та її часу, узяти додому "Юру" і "Лару". А потім ми спільно шукали книжки для наступних Читацьких Клубів.

Дякуємо всім, хто був з нами! Попереду – нові зустрічі, нові книги і нові розмови, що змінюють нас.

4 листопада - День залізничника України

Сьогодні в Україні відзначається День залізничника. Саме 4 листопада 1861 року на вокзал у Львові прибув перший потяг. Таким чином розпочала свою роботу найперша на території нашої держави залізнична гілка, що поєднала місто Лева з Перемишлем.

Ми підготували для вас декілька цікавих фактів з історії Укрзалізниця:

• Раніше за Київ, окрім Львова, залізничне сполучення отримали Одеса (1865), Станіслав (нині Івано-Франківськ) та Чернівці (1866), Єлисаветград (нині Кропивницький) (1868) та Харків (1869).
• Перший пасажирський потяг прийшов до Києва 2 березня 1870 року.
• Перший залізничний міст через Дніпро у Києві відкрили 25 лютого 1870 року. На той час він був найдовшим у Європі – 1067 метрів.
• Сучасна будівля вокзалу в Києві вже третя за ліком. Першу, що пам’ятала відкриття залізничного руху, розібрали у далекому 1913 році. Одразу заклали фундамент нового вокзалу, але будівництву завадила Перша світова.
• Другим "вокзалом" став тимчасовий барак. Розрахований, як планувалося, на 2-3 роки, він виконував почесну місію залізничних воріт Києва майже 25 років.
• Сучасний вокзал відкрито 27 лютого 1932 року. За свою понад 90-річну історію він зазнав багатьох перебудов всередині, проте зовні абсолютно не змінився.

Дякуємо всім залізничникам і залізничницям – тим, хто навіть під обстрілами тримає країну в русі. Світла пам’ять тим, хто віддав життя, щоб потяги України ніколи не зупинялися.

Анонс заходу

Найближчої неділі, 9 листопада о 12:00, щиро запрошуємо до Центральної бібліотеки Солом’янки на зустріч "Між суспільним та особистим: роль "Жінки" у збереженні локальної спадщини" із Тамара Маркелова – громадською і культурною діячкою та головною редакторкою популярного українського глянцю.

Журнал "Жінка" несе за собою сторічну історію та розповіді про долі багатьох жінок. За роки незалежності видання витримало всі випробування долі, тривалий час конкуруючи з кількома популярними російськомовними глянцями, і вистояло як єдиний українськомовний журнал для жінок.

Жінка завжди допомагала українському жіноцтву плекати самодостатність і віру в прийдешнє, а в умовах війни – гідно продовжує свою місію.

Долучайтеся до розмови про силу слова, стійкість і жіночу присутність у культурі!

Анонс заходів на поточний тиждень

 

Анонс заходу

У Центральній бібліотеці Солом’янки триває серія інтелектуальних ігор "Пазлове містечко "Electionville"!

Уже наступної суботи, 8 листопада о 12:00, відбудеться п’ятнадцята гра! Запрошуємо вас до живої взаємодії, дискусій і спільного занурення в потреби місцевих громад!

"Пазлове містечко" – це тренажер уважності, критичного мислення, емпатії та вміння приймати непрості, але обґрунтовані рішення на користь громади.

Гра підходить для будь-якого віку – досвід важливіший за цифру в паспорті. Зареєструйтесь за посиланням у першому коментарі, щоб не пропустити жодної події!"Пазлове містечко" – адаптація шведської гри "Electionville", створеної для практикування демократії та місцевого самоврядування. Гравці вчаться бачити, як ухвалюються локальні рішення, розуміти базові потреби громади, аргументувати свою позицію та шукати win-win рішення.

В Україні гру впроваджує Українська бібліотечна асоціація/Ukrainian Library Association – понад 30 бібліотек уже стали її майданчиками. Ми – серед них!