Народився Павло Загребельний у селі Солошине на Полтавщині. Закінчивши школу, у 17-річному віці пішов добровольцем до війська, як курсант Київського артилерійського училища 1941 року брав участь у битві за Київ. 1942 року був поранений, потрапив у полон, до 1945 року перебував у нацистських концтаборах.
Закінчивши 1951 журналістський факультет Дніпропетровського державного університету, працював півтора десятиліття у журналістиці, поєднуючи її з літературною роботою. Перші кроки в літературній діяльності були зроблені на початку 1950-х років під враженням поїздки до Нової Каховки на будівництво Каховської ГЕС. Написана спільно з іншими письменниками збірка «Каховські оповідання», де героями оповідань були звичайні будівельники та колгоспники з навколишніх сіл, стала першою книгою автора. У 1961—1963 pp. Загребельний працює головним редактором «Літературної газети» (пізніше — «Літературна Україна»), тоді ж написано три перші романи письменника: «Європа 45» (1959), «Європа. Захід» (1960), «Спека» (1960).
Протягом 1960 — 1980-х років письменник створив більшу частину своїх романів, зокрема і найвагоміші з них: «День для прийдешнього» (1964), «Диво» (1968), «З погляду вічності» (1970), «Левине серце» та «Євпраксія» (1975).
Одним із значних здобутків української прози став роман «Диво» (1968). Пізніше створено цілий цикл романів про історичне минуле нашої Батьківщини: «Первоміст» (1972), «Смерть у Києві» (1973), «Євпраксія» (1975). Подіям української історії XVI ст. присвячено роман «Роксолана» (1980). Розкрити «таємниці» характеру Богдана Хмельницького, показати його як людину та як визначного державотворця — таке завдання поставив перед собою Павло Загребельний в романі «Я, Богдан» (1983).
За його сценаріями на Київській кіностудії ім. Олександра Довженка знято художні фільми: «Ракети не повинні злетіти» (1965), «Перевірено — мін немає» (1966), «Лаври» (1974), «Ярослав Мудрий» (1982).
Продовжував писати і в 1990-х-2000-х, коли вийшли повісті «Ангельська плоть (1992), «Попіл снів» (1995), «Юлія, або запрошення до самовбивства» (1994), «Тисячолітній Миколай» (1994), «Брухт» (2002), «Гола душа» (2003), «Стовпотворіння» (2004).
У 2004 році нагороджений званням Героя України . Помер письменник 3 лютого 2009 року в Києві.
Павло Загребельний понад сорок років працював в українській прозі. За цей час вийшло близько двадцяти його романів. Один із них — «Розгін» відзначено Державною премією СРСР, два — «Первоміст» і «Смерть у Києві» — Державною премією УРСР ім. Тараса Шевченка.
Немає коментарів:
Дописати коментар