Екологічні поетичні читання

26 квітня, у день 40-річчя Чорнобильської катастрофи, Бібліотека Сковороди провела не звичайні поетичні читання, а екологічні.

Хоча погода не надто сприяла великому зібранню, але зустріч вдалася. Бо була наповнена відвертими розмовами й спогадами про те, як і де кожного з нас застало чорнобильське лихо і як українці його переживали.

Усе це підкріплювалося емоційними віршами українських поетів та документальними історіями про людей, що дорогою ціною ліквідовували наслідки рукотворного лиха. Тож хвилиною мовчання вшанували всіх, хто в найважчі часи віддав життя за наше майбутнє.

Другу частину зустрічі присвятили шкоді довкіллю через напад росії на Україну. Хоч, на жаль, нині в суспільному інформаційному полі не так вже й багато текстів про екоцид під час війни, але ця тема кричущо актуальна.

Однак, за браком таких матеріалів, нас нерідко виручають відвідувачі, що ретельно готуються до поетичних читань. Одна з тих, чия підготовка завжди сумлінна і ґрунтовна, – Тетяна Лавинюкова. Спочатку вона прочитала власний переклад вірша американської поетеси Сари Тісдейл "There Will Come Soft Rains", що перегукується з темою ядерної катастрофи і який цитував у своїх "Марсіанських хроніках" сам Рей Бредбері.

До глибини душі вразив процитований пані Тетяною текст Раїси Полтавець із Херсона – про пса Боніфація, що кілька діб намагався дістатися берега, рятуючись від повені після підриву греблі Каховської ГЕС.

А емоційний твір Миколи Савки з Миколаївщини "Чи пустить нас земля в своє майбутнє?" змусив вкотре замислитися про прогнози.

Вдячні також Марії Морозовій (Mariia Mo-va) за чуттєве прочитання віршів поетеси з Волині Надії Красоткіної, яка багато пише на тему природи.

Наостанок розглянули добірку книжок з фондів Бібліотеки Сковороди, де ґрунтовно висвітлена воєнна екологічна тема. В її основу лягли поезії захисників України: Володимира Скоростецького зі Львова, Павла Вишебаби з Донеччини, Сашка Обрія з Миколаївщини – зі збірок, що на фото. Хто, як не вони, бачить найбільше лиха, спричиненого війною?

Вразили масштабністю екологічного мислення книжки "Хребет" і "Дихати" біолога й волонтера Євгена Єльпітіфорова з Київщини, у віршах якого природа тісно переплелася з людськими долями.

Таким чином, за дві години в нас склалася ціла екологічна мапа віршів. Дякуємо всім, хто зробив свій внесок!