Є речі, які, на перший погляд, здаються буденними – настільки звичними, що ми перестаємо їх помічати. Чекаємо трамвай на зупинці, спішимо кудись в автобусі, проїжджаємо повз знайомі колії – і не замислюємося, що за цим щоденним рухом прихована ціла історія.
Тож сьогодні Бібліотека Сковороди проведе для вас невеличку віртуальну екскурсію, щоб розповісти про те, як у нашому рідному Солом’янського району розвивався транспортний рух. Від перших трамвайних вагонів до сучасної підземки.
Зупинка перша. Залізничний вокзал: де все починалося
Уявімо себе у Києві кінця XIX століття. Місто стрімко розвивається, і мешканцям вкрай потрібне зручне сполучення із залізничним вокзалом. І ось 1 вересня 1894 року відбувається подія, яка назавжди змінила життя місцевих жителів: вулицями вперше проїхав електричний трамвай – Вокзальною лінією від Бессарабської площі просто сюди, до вокзалу. Так що, окрім початку чергового навчального року, можемо відмічати і день народження солом’янського транспорту.
Зупинка друга. Берестейський проспект: епоха розвитку
Рухаємося далі, курсом на Берестейський проспект. У 1899 році тут відкрили Політехнічну трамвайну лінію, що з’єднала Бессарабку з щойно побудованим Політехнічним інститутом. І майже вісімдесят років – до 1978 року – ця лінія справно служила киянам.
А у 1949 році сюди прийшов і тролейбус. 11 червня по цьому самому проспекту, який тоді звався Брест-Литовським шосе, запустили перший тролейбусний маршрут № 5. Невдовзі, у 1952-му, тролейбусні лінії простягнулися вглиб району – проспектом Повітряних Сил, аж до аеропорту "Київ" (Жуляни).
Зупинка третя. Кадетське шосе: приватна ініціатива
У 1908 році підприємець Давид Марголін на власні кошти збудував приватну Кадетську трамвайну лінію. Йшла вона від Тріумфальних воріт (де нині Повітрофлотський шляхопровід) до Кадетського корпусу (зараз тут знаходиться Міністерство оборони України). Лінія була невеличкою – близько півтора кілометра. Вона мала лише один вагон, який щодня надсилав міський трамвайний парк.
Згодом цю комерційну лінію подовжили аж до Чоколівки. А у 1915 році вона перейшла у власність міста. Проіснувала, правда, недовго – до 1919 року, але залишила помітний слід в історії району.
Зупинка четверта. Солом’янська площа: трамваєм до серця
У 1923 році трамвай вперше доторохтів до самого серця Солом’янки – нинішньою вулицею Митрополита Липківського до Артилерійської школи, де зараз Солом’янська площа. Пізніше, у 1967 році, лінію довели до Залізничного масиву і перетворили на двоколійну. Маршрути тут курсували аж до 2001 року, а відтоді трасою колишнього трамвая їздить тролейбус № 3.
Зупинка п’ята. Відрадний та Борщагівка: курс на швидкість
У 1961 році, під час забудови масиву Відрадний, тут з’явилася нова трамвайна лінія. Найстаріші маршрути Солом’янського району – № 14 та № 15 – курсують нею й досі.
Але справжньою гордістю став швидкісний трамвай – унікальний для України вид транспорту. Лінію вулицею Борщагівською та нинішнім проспектом Гузара будували поетапно у 1968-77 роках. У швидкісному ж режимі з автоматичним регулюванням вона запрацювала в останній день 1978-го року.
Зупинка шоста. Вулиці району: автобусна мережа
Паралельно з трамваями та тролейбусами район обслуговували автобуси. Перша ластівка – 1940 рік, маршрут на Чоколівку. У 1950-х з’явилося вже 5 маршрутів, серед яких виділялися № 9 (сполучав площу Перемоги із заводом "Більшовик") та № 40 (від Солом'янського шляхопроводу до Батиєвої гори).
У бурхливі 1960-ті мережа виросла до понад 15 маршрутів, охопивши всі нові житлові масиви. Коли 1988 року до Києва приєднали Жуляни, з’явився автобус і до аеропорту. Сьогодні ж район обслуговують 11 автобусних маршрутів.
Зупинка сьома. Наша підземка
І наостанок – заглибимося під землю. У 1960 році в Києві відкрили метро, і дві його станції опинилися на межі нашого району.
"Вокзальна" – одна з найперших, відкрита 6 листопада 1960 року. Зверніть увагу на її архітектуру: наземний вестибюль з напівкруглою колонадою прибудований просто до приміського вокзалу, а підземний зал прикрашено вісьмома бронзовими медальйонами з історії України. Не дивно, що у 1986-му станція отримала статус пам’ятки архітектури.
"Політехнічний інститут" – відкрита трьома роками пізніше, а саме 5 листопада 1963 року. Тут зберігається цікавий барельєф "У космос" скульптора Василя Бородая – данина захопленню космічною ерою. А у наземному вестибюлі й досі працює управління всього Київського метрополітену.
До речі, за планми Солом’янський район може отримати ще 5 станцій нової Подільсько-Вигурівської лінії. Але це справа, на жаль, дуже віддаленого майбутнього.
Докладніше про історію транспорта на наших теренах читайте у бібліотечному блозі, який веде Олександр Михайлик – посилання на нього шукайте у коментарях.
Немає коментарів:
Дописати коментар