субота, 7 лютого 2026 р.

Олег Антонов. До 120 річниці з дня народження авіаконструктора

Сьогодні ми відзначаємо 120-ту річницю від дня народження видатного літакобудівника Олега Антонова, який потрапив у Київ 46-літнім, але надовго став одним з символів нашого міста.

Саме у 1952 році дослідно-конструкторське бюро (нині авіаційне підприємство "Антонов"), яке очолював Олег Костянтинович, перевели до столиці України. Майже одразу він почав читати курс конструкції літаків у Київському інституті інженерів повітряного флоту. Згодом став навіть членом Ради інституту.
За десять років ударної праці Антонов отримав найвищий "титул" у радянському авіапромі – генеральний конструктор. Загалом під його керівництвом розроблено 22 моделі літаків АН. Від легендарного "кукурудзника" АН-2 та АН-22 "Антей", на якому встановлено 41 світовий рекорд, до гордості України – найбільшого, найважчого і найбільш вантажопідйомного літака у світі АН-225 "Мрія".

Не всі знають, але генеральний конструктор мав і стійку громадянську позицію. У листопаді 1965 року він підписав відкритий лист до ЦК КПРС (так званий "лист 78-ми") з протестом проти політичних репресій щодо представників творчої інтелігенції УРСР та дискримінації української літератури. А коли після звільнення з-під арешту Іван Дзюба не мав роботи, йому підставив плече саме Антонов, влаштувавши 1973-го в багатотиражну газету авіазаводу.
Цікаво, що жив він не одним лише небом. З дитинства любив малювати і залишив по собі понад 40 живописних полотен.

А ще буквально фанатів від великого тенісу. Займався ним професійно та системно. Антонов вважав теніс найкращим видом спорту не тільки для фізичного, а й для інтелектуального тренування особистості. Заохочував до цієї гри всіх колег по конструкторському бюро та, оскільки ненавидів субординацію, вільно обговорював навіть з наймолодшими будь-які питання.

Пішов з життя Олег Антонов несподівано для всіх 4 квітня 1984 року – адже майже до останнього був у хорошій формі. Похований на Байковому кладовищі.
Ім’я авіаконструктора з 1985 року має колишня вулиця Авіації, яка пролягає неподалік Бібліотеки Сковороди. Ще один важливий об’єкт у нашому районі, а саме Державний музей авіації, також – імені Антонова.

Лекція "Іван Сенченко"

Увечері 4 лютого у Бібліотеці Сковороди ми завзято повертали із забуття ім’я письменника Івана Сенченка. Звучить дещо пафосно, розуміємо. Але ж це чистісінька правда.
Про цього літератора сьогодні дійсно мало згадують. Остання окрема збірка датована аж 1990-м роком. Й лише у 2023-му крига навколо його імені почала скресати. Саме в цьому році в антологію української воєнної прози XX століття "Коли говорять гармати" було включено повість Сенченка "Кінчався вересень 1941-го року".

Тож для нашого колеги Олександр Михайлик цей факт став поштовхом, щоб дослідити біографію письменника і познайомити з нею усіх охочих. Тим більше, що Івана Юхимовича сміливо можна назвати співцем Солом’янки. Але про все своєю чергою…
Народився він 12 лютого 1901 року у селі Наталине, біля тодішнього Костянтинограда на Полтавщині (нині місто Берестин Харківської області). З 1921-го жив в Харкові, де здобув філологічну освіту. Змолоду потрапив у вир літературного життя – належав до письменницьких об’єднань "Плуг", "Гарт" та надзвичайно відомого ВАПЛІТЕ (Вільна академія пролетарської літератури).

1930 року оселився у легендарному харківському будинку "Слово". Пережив арешти та загибель більшості своїх сусідів-літературних побратимів. Сталінські репресії дивом оминули Сенченка, хоч доноси сипалися на нього один за одним. Цікаво, що попри перенесення у 1934-му столиці з Харкова до Києва, письменник, на відміну від багатьох колег, залишився у "першій столиці". І згодом написав цікаві спогади про місцеве літературне життя 1920-40-х.
За все доводилося платити – як мінімум, лояльністю. І на початку 1933-го письменник вирушив у відрядження на будівництво Біломорсько-Балтійського каналу. Під враженнями від нього написав книжку "Право на героїзм" (1934) про в'язнів-будівників.

У 1944-му Сенченко переїздить до Києва та оселяється у не менш легендарному будинку РОЛІТ, де мешкав 16 років. Працює відповідальним секретарем журналу "Україна". Рукописи багатьох молодих письменників у 1950-60-х роках пройшли через його руки як редактора і доброзичливого порадника. Сам за цей час він видав близько десятка книжок для дітей.
Але справжнім відкриттям для читачів став цикл "Солом’янські оповідання", написаний у 1957 році. Його герої – стара Солом’янка та її мешканці, переважно звичайні залізничники, їхній побут і життя.

Під час лекції звучали уривки з усіх шістьох оповідань циклу: "Рубін на Солом’янці", "На Калиновім мості", "На Батиєвій горі", "Про лист із крапками", "Денис Сірко" та "Син Дмитрій". Соковиті описи краєвидів, природи, багаторазові згадки не лише про Солом’янку та Батиєву гору, а й про Чоколівку, Олександрівську слобідку не залишили жодного з присутніх байдужим до почутого.
Цікаво, що вже після виходу циклу у світ у 1960-му письменник і сам перебрався на Солом’янку. До самої смерті у 1975 році він мешкав на вулиці Мокрій, яку раніше згадував у своїх оповіданнях.
Варто зазначити, що Іван Сенченко чимало перекладав з російської. Про його здобутки у цій царині свідчить хоча б те, що знамениті гоголівські "Вечір проти Івана Купала" та "Страшна помста" й досі видають саме в його перекладах.

В фондах нашої бібліотеки є як ці переклади, так і двотомне видання його творів, що вийшло 1981 року – до 80-річчя від дня народження. Тому, як завжди, запрошуємо вас взяти якусь з цих книжок на нашому абонементі й самостійно скласти враження про творчість цього непересічного митця.
Адреса наша незмінна – вул. Освіти, 14а. Працюємо з понеділка до четверга до 19:00, в суботу до 18:00, а у неділю до 17:00.


пʼятниця, 6 лютого 2026 р.

Вас вже 21.000!

І це означає, що в нас вже двадцять одна тисяча причин не стояти на місці й рухатися вперед.
Для Бібліотеки Сковороди кожен із її читачів та підписників – це окремий розділ у нашій великій спільній книзі. Дякуємо, що розділяєте з нами цей шлях, довіряєте нашому вибору та наповнюєте наш простір своїм теплом.

Ми знаємо: бібліотека – це не стіни. Це люди, які тут зустрічаються, мріють і творять майбутнє.
До речі, якщо ви вже вподобали нашу сторінку та стежите за нею, ви можете запросити зробити те ж саме і ваших друзів. Це елементарно:
  1. Зайдіть на сторінку Центральна бібліотека Солом'янки.
  2. Під обкладинкою знайдіть кнопку "…" (три крапочки) та натисніть її.
  3. У меню, що після цього відкрилося, оберіть останній рядочок "Запросити друзів".
  4. Далі оберіть "Вибрати всі" чи позначте галочками когось зі списку. Та після цього натисніть "Надіслати запрошення".
Вдячні кожному! Ми раді бути поруч та обіцяємо, що далі буде ще цікавіше!

четвер, 5 лютого 2026 р.

"Ой у лузі червона калина" з Ігорем Якубовським

1 лютого Бібліотека Сковороди зустріччю "Ой у лузі червона калина" відзначила 145-річчя від дня народження Степана Чарнецького, одного з авторів легендарного гімну січових стрільців.
Історія свідчить, що цей талановитий поет і режисер написав "Калину" у Львові 1914 року за мотивами козацької пісні XVII ст. "Розлилися круті бережечки", дещо адаптувавши її слова до змісту вистави про гетьмана Дорошенка "Сонце Руїни". Останній та найвідоміший куплет автор залишив без змін і дав нову, споріднену з народною, мелодію.

Існує кілька варіантів тексту, та найвідомішою версією завдячуємо чотарю Українських січових стрільців, отцю Григорію Труху. Він уперше почув її від одного зі стрільців у Стрию, а той – від артистів львівського театру. Зрештою, священник до першої строфи "Ой у лузі…" додав ще три рядки, які й склали сучасну "Червону калину".
Вже в якості стрілецької ця пісня стрімко поширилася в Галичині та на всіх українських теренах. Пізніше її полюбили й бійці УПА, тож вона знову з легкістю перетворилася на народну.
А ось строфу "Не хилися, червона калино…" вже наприкінці 1980-х років додали до класичного варіанту композитор Леопольд Ященко та Надія Світлична, сестра Івана Світличного.
Відтоді пісню виконували багато славетних колективів, серед яких Національний народний хор ім. Григорія Верьовки, Капела бандуристів ім. Георгія Майбороди, львівський хор "Гомін", гурт "Гайдамаки" та інші.

Зараз наш дух підіймає кавер-версія пісні, яка на початку повномасштабного вторгнення потужно зазвучала в серцях українців завдяки лідеру "Бумбоксу" Андрію Хливнюку, що одним із перших став до лав захисників. Відео з його виконанням, викладене в інстаграмі, миттєво стало вірусним та розповіло про напад росіян на Україну мільйонам у всьому світі.

Так пісня стає історією, стає опорою і підтримкою. Тож і цього дня стрілецьку версію пісні разом з нашим колегою Ігор Якубовський заспівали абсолютно всі присутні. Дякуємо всім за присутність на цій пам'ятній зустрічі й за чудову, теплу, творчу атмосферу!


вівторок, 3 лютого 2026 р.

Анонс заходу

Друзі, наступного понеділка, 9 лютого, Бібліотека Сковороди знову запрошує вас одночасно поєднати користь від двох проєктів – "Цілющі вечори" та "Бібліотеки емоцій заради добра".

Цього разу разом із психотерапевткою Тетяна Вишко ми з’ясовуватимемо, яким чином мистецтво і творчість впливають на психологічний стан людини та допомагають перетворювати біль через катарсис і внутрішній діалог.
А під час "Емоційних читань", завдяки артбуку "Жираф Монс. Харківська історія воєнної весни" зможемо водночас перевірити, як саме це працює. А ще – дізнаємося про:
Жирафа, що живе під обстрілами у харківському зоопарку, та про його попередника, який жив тут в роки Другої світової війни.

Харківських митців, які, попри обстріли, продовжують готувати вистави й проводити їх в укриттях для невеликої кількості глядачів, зцілюючи спраглі мистецтва душі.
Спільні зусилля драматурга Олега Михайлова, художника Костянтина Зоркіна, режисерки Оксани Дмітрієвої та акторів і працівників Харківський театр ляльок, які дали життя новій виставі.
"Якщо ви всередині, як камінчик, ця книжка – для вас", – написали автори книги. І, повірте, вони мають рацію!

Звісно, ми спершу перевірили вплив книжки на собі: читали з вологими очима і дякували, що прийшла вона в нашу книгозбірню так вчасно!

Віримо, ця історія допоможе й вам через емоції виразити те, що всі ці роки нуртує всередині, але ніяк не знаходить виходу. А присутність психолога допоможе нам конструктивно прожити й перетворити емоції та присвоїти їх як досвід.

КнигоNEWS: січень

Чому в перших великих словниках зникли слова, що описували жіночий досвід? Коли і за яких обставин ті святкові традиції, які ми вважаємо "давніми", набули сучасного вигляду? Що насправді відбувається в мозку під час панічної атаки й чому тіло реагує так, ніби небезпека реальна?

Відповіді на ці й багато інших запитань ви знайдете у наших січневих новинках – майже 200 найменуваннях книжок, які ми залучили до Публічні бібліотеки Солом'янки.
Ми дбайливо зібрали всі видання в альманасі КнигоNEWS. Прочитати його можна на сайті бібліотеки, а посилання ТУТ
Гортайте, придивляйтеся й обирайте ту історію, яка відгукнеться саме вам.







понеділок, 2 лютого 2026 р.

Літературно-музична зустріч "Очі чорнії"

8 лютого запрошуємо вас на літературно-музичну зустріч "Очі чорнії", яку Центральна бібліотека Солом'янки імені Григорія Сковороди присвячує 214-й річниці від дня народження Євгена Гребінки – українського письменника, поета й автора романсу, що підкорив увесь світ.
На вас чекає історія створення легендарного твору, його шлях від кількох поетичних рядків до світового музичного хіта. І звісно ж розповідь про реальне кохання Євгена Павловича, що стало джерелом цього романсу.
У програмі – виконання "Очей чорних" у музичному втіленні Флоріана Германа та українському перекладі Юрія Татаренко й спільне співання інших знаних і маловідомих українських романсів.
Разом з Ігор Якубовський, "Вокальною студією на Освіти" та всіма відвідувачами будемо співати, слухати й занурюватися у витончену атмосферу романсу – від класики до сучасних творів.

До дня народження письменника Валер'яна Підмогильного

2 лютого – день народження Валер'яна Підмогильного, українського письменника, перекладача, одного з представників Розстріляного відродження та автора першого вітчизняного урбаністичного роману "Місто".

Виходець із бідної селянської родини, самоучка з феноменальним інтелектом, перекладач французької класики й автор першого українського урбаністичного роману, Підмогильний випередив свій час на десятиліття. Те, що європейський екзистенціалізм проговорить після Другої світової, він відчув і описав ще у 1920-х.

З нагоди дня народження пропонуємо добірку з 7 цікавих фактів з життя й творчості письменника:
"Місто" мало бути комедією
Роман, який ми читаємо як драму про самотність і амбіції, спершу задумувався… як кіносценарій комедії. Від задуму лишився "імпульс" – і він став першим українським урбаністичним романом.

Перший текст – про інтимне
У 16 років Підмогильний написав оповідання "Важке питання" – про дорослішання у фізіологічному сенсі. Згодом саме це критики використали як привід для цькування.

Дебютував у 19 – одразу з "Томом I"
Його перша книжка називалась "Твори. Том І". Зухвало? Так. Але за кілька років він довів, що це не випадковість.

Сам вивчив французьку – і перекладав класиків
Бальзак, Мопассан, Флобер, Вольтер, Дідро, Гюґо – його переклади й сьогодні вважають еталонними.

Писав під псевдонімом Лорд Лістер
У школі захоплювався детективами й підписував тексти "аристократичним" псевдонімом. Згодом інтерес до пригод змінився на глибоку психологію.

Був математиком і вчителем
Навчався на математичному факультеті, викладав математику та українську мову. Раціональність мислення дуже відчутна в його прозі.

Побився… за стілець
У Лівадії Підмогильний ударив комсомольця, який зайняв його місце в їдальні. Про це з іронією написав у листі до Євгена Плужника – сцена, гідна окремого оповідання.

У 1934 році Валер’яна Підмогильного було заарештовано за сфабрикованими звинуваченнями. У 1937 році його розстріляли в урочищі Сандармох. Письменникові було лише 36 років. Реабілітований посмертно у 1956 році.
Твори Валер’яна Підмогильного повернулися до читача через десятиліття й сьогодні залишаються джерелом для осмислення людини, міста та доби.

Тож якщо ви давно хотіли познайомитись із творчістю автора, або ж перечитати його твори, завітайте до абонемента Бібліотеки Сковороди за добре вам знайомою адресою – вул. Освіти, 14а.