Анонс заходу

Друзі, у четвер, 13 серпня, о 18:00 запрошуємо вас до Бібліотеки Сковороди на презентацію найсвіжішого детективного роману Василь Добрянський "Чапля осінь жде завзято", що вийшов у Видавництво РМ.

Сюжет цієї гостросюжетної книжки захоплює з перших сторінок. На пошту поліційного відділку невеличкого містечка Козача Долина надходять таємничі повідомлення з картинками різних кольорів веселки. І паралельно один за одним від рук невідомого вбивці гинуть місцеві мешканці. Через амбіції слідчого зі столиці і місцевого поліціянта справа буксує на місці. А ж поки до розслідування не підключається жінка…

Про автора. Василь Добрянський (1954) – в минулому журналіст, редактор і навіть держслужбовець. Нині – автор понад двох десятків популярних поліційних та ретро-детективів. В цій царині відзначений літературним конкурсом "Коронація слова" (2018, 2019) та нагородою Андрія Кокотюхи "Золотий пістоль" (2020).

Тож усіх шанувальників детективного жанру запрошуємо не оминути цю зустріч. І навіть якщо ви принципово не читаєте гостросюжетної літератури, послухайте цього харизматичного автора – він вміє аргументувати!

Відверті відповіді на будь-які запитання, гарний настрій та можливість отримати новинку з автографом Василя Добрянського – гарантуємо!

Вечір пам'яті музиканта та військовослужбовця Андрія Соснова

25 липня у читальній залі Бібліотеки Сковороди відбувся вечір пам'яті Андрія Соснова (1973–2024) – музиканта, поета, військовослужбовця. Захід організував Письменницький клуб "Рівна-рівному".

Ведуча зустрічі Ганна Заворотна, яка була особисто знайома з Андрієм Сосновим, показала світлини зі свого архіву, зроблені у 2013–2014 роках, і поділилася власними спогадами. Вона розповіла про його життєвий шлях – від творчої діяльності в рідній Макіївці до служби в лавах територіальної оборони України.

Згадували його пісні й вірші, діяльність творчого об'єднання "Мак'Київська Русь", бардівський фестиваль "Печена картопля", започаткований за його ініціативою, а також службу у складі 209-го батальйону 113-ї окремої бригади територіальної оборони. Йшлося і про відзнаку "За мужність в бою" III ступеня та останній бойовий шлях Захисника, який помер від поранень, отриманих на Луганщині.

Під час зустрічі звучали записи у виконанні Андрія Соснова. Серед них – пісня "Українка", одна з найвідоміших творчих робіт братів Соснових. На завершення пролунала пісня на слова Андрія та його побратима Віталія Ковальова у виконанні Ігоря Соснова.

Ганна Заворотна прочитала власні оповідання "Андрій Соснов", "Як "Макеевская Русь" стала "Мак'Київською". Окрему увагу вона приділила українському культурному життю Донеччини, згадавши людей, які ще до початку війни берегли й розвивали українську мову та культуру у своєму краї.

Вечір пам'яті зібрав людей, які знали Андрія Соснова, цінують його творчість і зберігають пам'ять про нього.

Читацький клуб на Освіти: обговорюємо роман Халеда Госсейні "Ловець повітряних зміїв".

У неділю, 26 липня, в Читацькому клубі на Освіти, 14-А під орудою Тетяна Яровицина (Tenditna Syla) розбирали на молекули найкращий роман Халеда Госсейні "Ловець повітряних зміїв". І зізнаємося, що отримали величезне від цього задоволення. Бо…

Це – складний, суперечливий, але безперечно майстерний твір про травму, любов і спокуту, через історію дружби двох афганських хлопчиків, Аміра і Гассана. В дужках відзначимо: нам так і не вдалося остаточно вирішити, чи можлива дружба між дітьми пуштунів і хазарейців, що історично сприймалися як вищий клас і слуги? 

У книзі є те, що варто проговорити: і на рівні особистих історій, і в площині стосунків між поколіннями, і в масштабах трагедії всієї країни з украй неоднорідним соціальним устроєм.

Тема дітей-свідків війни зачіпає. Адже самому авторові було 8 років, коли в життя його країни увірвалася війна, а "дні повітряних зміїв скінчилися".

Від падіння монархії в 1973-му Афганістан занурився у тривале збройне протистояння, відтоді цілі покоління дітей виросли під музику вибухів. Згодом почалася радянська окупація, що тривала ціле десятиліття (1979-1989), і американська інтервенція (2001-2021). А поміж ними повільно, але впевнено підіймав голову радикальний ісламістський рух Талібан, що захопив владу і нині тримає країну у жорстокому середньовіччі.

До дискусії активно долучився Ігор Рубцов (Ігор Р.), якому в молоді роки довелося нести військову службу в Афганістані, яку він правдиво відобразив у своїх "Афганських спогадах". Завдяки йому ми не тільки поглянули на життя афганців очима "шураві" (так називали радянців в роки окупації), а й глибше дізналися про традиції та релігійні особливості, основні принципи співіснування афганських народів, які порушувати зась.

Щодо особистих історій, роман сягає дуже глибоко, пробираючись у підсвідомість на рівні психотравми свідка сексуального насильства над дитиною. На рівні зради, коли головний герой Амір стає і винуватцем, і жертвою, і свідком численних зрад. На рівні суміші ідеологічної та релігійної облуди, яка пробирається в голови невігласів, перетворюючи їх на катів свого ж народу.

Автор повів нас через спокуту, дорослішання і рішучість боротися за тих, кого любиш. Через любов і готовність пробачати, через втечу з рідної країни і прагнення відновити справедливість.

Однозначного сприйняття твору не було: думки читачів розділилися, однак усі ми погодилися з тим, що саме через призму особистих переживань героїв твір сприймається як глибокий і правдивий.

Лише в одному присутні на обговоренні виявилися одностайними: прочитати "Ловця повітряних зміїв" радимо кожному, для кого література – це не лише розвага!

Анонс заходу

У неділю, 2 серпня, о 12:00 запрошуємо вас до Бібліотеки Сковороди на літературно-музичну зустріч "Нехай тобі розкаже дощ".

Цього разу говоритимемо й разом з Ігор Якубовський та "Вокальною студією на Освіти" заспіваємо про сонце, землю, дощ і вітер, які здавна посідають особливе місце в українській пісенній традиції.

В програмі – народні, стрілецькі та авторські пісні, у яких сили природи виступають символами кохання, радості, смутку й надії. Окрім заголовної композиції Павла Дворського та Ігоря Лазаревського "Нехай тобі розкаже дощ" звучатимуть добре вам знайомі "Повій, вітре, на Вкраїну", "Стоїть дівча над бистрою водою", "Сонце низенько", "Несе Галя воду", "Спогад про дощ", "Маленькі сонця" та інші пісні.

Тож запрошуємо вас провести першу серпневу неділю в улюбленій бібліотеці з українською піснею та гарною компанією!

Вшановуємо пам'ять Захисників та Захисниць України. Книжкова виставка

До Дня вшанування пам’яті Захисників і Захисниць України, учасників добровольчих формувань та цивільних осіб, які були страчені, закатовані або загинули в полоні, пропонуємо добірку книг із фонду нашої бібліотеки.

Кожне з цих видань - це живий голос людей, які пережили війну, окупацію, полон, втрати та боротьбу за свободу України. Вони допомагають зрозуміти ціну нашої незалежності та зберегти пам'ять про тих, хто заплатив за неї найдорожчим - власним життям.

Валерія «Нава» Суботіна «Полон»

Валерія - військовослужбовиця полку «Азов», яка пройшла оборону Маріуполя та пережила російський полон. Це щира дуже особиста розповідь про життя до війни, бойові будні, втрату побратимів, перебування в неволі та боротьбу за людську гідність у найжорстокіших умовах. Книга акцентується на долі українських військовополонених.

«Жити попри все»

До цієї збірки увійшли розповіді жінок, які пережили російську агресію в різних куточках України у 2014–2022 роках. Це історії про окупацію, евакуацію, втрати, волонтерство, службу, очікування рідних і життя під постійною загрозою. Кожна розповідь показує війну через особистий досвід і силу характеру.

«Київ. Жінки. Війна»

Книга знайомить із жінками, які після початку повномасштабного вторгнення стали військовими, медикинями, волонтерками, рятувальницями або продовжували виконувати свою роботу в умовах війни. Це книга про внутрішню силу, взаємну підтримку та відповідальність, про те, що кожен внесок у боротьбу за Україну є важливим, незалежно від того, де саме він був зроблений.

«24.02» (упорядник Марк Лівін)

Це видання об'єднало десятки особистих історій, спогадів і переживань людей, які прокинулися вранці 24 лютого 2022 року від вибухів і були змушені миттєво змінити своє життя. Видання передає атмосферу перших днів повномасштабного вторгнення - страх, розгубленість, взаємодопомогу та рішучість вистояти.

Шон Піннер «Живи. Борись. Виживи»

Автобіографічна книга британського добровольця, який став на захист України. Автор відверто розповідає про службу в українському війську, бої, полон та боротьбу за життя. Шон свідомо обрав кардинально змінити своє життя - захищати Україну, розділивши найважчі випробування з  українськими побратимами.

Олександр Меньшов «Я, Фокс та окупація»

Щоденникові записи Олександра про життя на тимчасово окупованій території. Разом зі своїм собакою Фоксом  автор щодня переживає нові виклики, спостерігає за змінами навколо, фіксує побут, страхи, людяність і надію. Одне з нетипових видань, в якому йдеться про окупацію через повсякденне життя звичайної людини.

Денис Рачинський «Боєць на псевдо "Сталкер"»

Документальна розповідь про українського військового Дениса Рачинського. Це історія людини, яка свідомо стала на захист України, про бойові будні, побратимство, відповідальність і силу духу. Видання простою мовою знайомить читача з реаліями фронту та цінністю побратимства. Книга є щирою даниною поваги всім Захисникам і Захисницям України.

Запрошуємо до Бібліотеки Сковороди ознайомитися з цими виданнями. Вони допомагають краще усвідомити сучасну історію України, зберігати пам'ять про Захисників і Захисниць, добровольців та всіх цивільних, які були страчені, закатовані або загинули в російському полоні.

Вшановуємо всіх, хто віддав життя і свободу за Україну!

До 95 років від дня народження Івана Дзюби

Сьогодні виповнюється 95 років від дня народження Івана Дзюби (1931-2022) – дисидента, політв’язня, літературознавця, публіциста, академіка НАН України. Протягом усього життя він послідовно відстоював українську мову, культуру та право українців на власну історичну пам'ять.

Іван Дзюба народився в селі Миколаївка на Донеччині. Закінчив Донецький педагогічний інститут, а згодом навчався в аспірантурі київського Інституту літератури імені Тараса Шевченка. Працював у редакціях журналів і видавництвах, досліджував творчість українських письменників та розвиток сучасної літератури.

Він був одним із найяскравіших представників покоління шістдесятників. У вересні 1965 року під час прем'єри фільму "Тіні забутих предків" у київському кінотеатрі "Україна" Дзюба разом із В'ячеславом Чорноволом і Василем Стусом відкрито виступив проти арештів української інтелігенції, що стало однією з перших публічних акцій опору радянській владі в Україні.

Того ж року Іван Дзюба написав працю "Інтернаціоналізм чи русифікація?", у якій проаналізував становище української мови й культури в умовах радянщини. Спочатку рукопис був адресований керівництву УРСР і СРСР, адже автор сподівався на відкритий діалог. Згодом текст розповсюджувався у самвидаві. Через нього Дзюба зазнав переслідувань, був заарештований у 1972 році і засуджений.

Після проголошення незалежності України Дзюба повернувся до активної роботи. У 1992-1994 роках очолював Міністерство культури, працював в Інституті літератури імені Тараса Шевченка НАН України, був головним редактором журналу "Сучасність". Упродовж багатьох років публікував книжки й наукові статті, присвячені українській літературі, культурі та мовній політиці.

Цікаві факти:

• Виріс Дзюба у переважно російськомовному середовищі Донбасу, тому в юності називав себе росіянином – що навіть було зафіксовано в комсомольському квитку. Лише згодом, глибоко вивчаючи українську літературу, історію та культуру, він свідомо повернувся до своєї ідентичності.
• Памфлет "Інтернаціоналізм чи русифікація?" вперше надрукований 1968 року за кордоном. Він вийшов не лише українською, а й англійською, китайською, французькою та італійською мовами. І лише у 1990-му році його текст опублікований у Києві – в журналі "Вітчизна".
• Через політичні переслідування Івана Дзюбу звільнили спочатку з посади завідувача відділу критики часопису "Вітчизна" (1962), а невдовзі, у 1965 році, з видавництва "Молодь". Упродовж тривалого часу він не мав можливості працювати за фахом. Після ув’язнення Дзюбі допоміг авіаконструктор Олег Антонов, який взяв дисидента коректором у багатотиражку Київського авіазаводу.
• У 2001 році Івана Дзюбу було вшановано званням Героя України – за визначний особистий внесок у розвиток української культури й державності.
• У 2023 році вийшов документальний фільм "Іван і Марта", присвячений життю Івана Дзюби, його громадській діяльності та багаторічному подружньому союзу з фізикинею Мартою Дзюбою (1943 р. н.)

Разом перемагаємо темряву!

Якщо перефразувати давню українську мудрість "готуй сани влітку" на сучасний манер, то "готуйся влітку до важкої зими" (читай: блекаутів) – це саме те, що відбувається зараз в нашій бібліотеці.

Дякуючи нашим неймовірним друзям Ukrainian Maker Association та Юрій Власюк у нас з'явилася такі ж неймовірно потужні (у всіх значеннях) партнери-меценати – компанія Атмосфера, розробник енергетичних рішень, які розбудовують енергосистему України через відновлювальні джерела енергії!

І це джерело енергії, ця Атмосферна диво установка у нас з'явилася!!!

Пам'ятаючи, як було непросто нам минулої зими, сказати, що радіємо такій новині – це майже не сказати нічого...

Ми щасливі!

Ми щасливі і безмежно вдячні усім цим прекрасним людям, а особливо Юрію Власюку, за те, що наші читачі, наші відвідувачі, наш креативний мейкерський простір буде зі світлом у навіть не дуже світлі часи!

Наша бібліотека pet-friendly!

У романі Кліффорда Саймака "Місто" автор описує розумну цивілізацію Псів, яка завдяки своєму миролюбству і гармонії з природою має успадкувати Землю після людей.

Здається, що один з її представників днями відвідав Бібліотеку Сковороди. Проінспектував, побігав за м'ячиком, погортав книжки. Хазяйка взяла собі Сару Джіо. А от песик зупинився на фантастиці, бо старий Саймак дійсно щось знав...

Чекаємо на продовження міжцивілізаційного контакту на вул. Освіти, 14-А!

120-та річниця від дня народження Олени Теліги

Сьогодні ми відзначаємо 120-ту річницю від дня народження однієї з найяскравіших постатей української літератури ХХ століття – поетеси, публіцистки та діячки ОУН Олени Теліги (1906-1942).

Народилася вона в Ільїнському під Москвою, у родині відомого інженера-гідротехніка Івана Шовгеніва. Дивовижно, але дитинство Олена провела в російськомовному середовищі, а її становлення як поетеси й, головне, як українки відбулося вже в еміграції – у чеських Подєбрадах, серед молодих українських поетів та колишніх вояків Армії УНР.

Життя Теліги було сповнене як буденності, так і випробувань. Разом із чоловіком Михайлом Телігою, студентом Української господарської академії, вони довгий час жили дуже бідно. Тож в еміграції Олена бралася за будь-яку роботу – вчителювала й навіть працювала моделлю в магазині.

У найтяжчі часи вона зробила свій головний вибір – служіння Україні. 22 жовтня 1941 року Олена Теліга прибула похідною групою ОУН до окупованого Києва в надії на національне відродження самостійної України (її чоловік Михайло приєднався до неї в місті наприкінці листопада). У Києві Теліга очолила Спілку українських письменників, редагувала літературно-мистецький тижневик "Літаври" й організувала пункт харчування для своїх соратників.

Вона знала, чим це може закінчитися, але не відступила. Друзі попереджали, що гестапо готує засідку в приміщенні Спілки, і радили їй туди не йти, проте вона свідомо пішла назустріч небезпеці. Вранці 9 лютого 1942 року, коли Олену заарештували, її чоловік Михайло, який до Спілки не належав і міг вільно піти, не скористався цією можливістю – і був заарештований разом із нею.

Точні місце й дата загибелі поетеси невідомі. Але оскільки в лютому 1942 року в Бабиному Яру відбувалися масові розстріли, днем пам'яті Олени Теліги, її чоловіка та інших членів ОУН заведено вважати 21 лютого 1942 року. Загинула вона на 35-му році життя.

Її поетична спадщина невелика – усього 38 віршів, – але кожен із них про мужність, вірність і незламність духу. Запрошуємо завітати до Бібліотеки Сковороди, щоб перечитати рядки Олени Теліги та вшанувати пам'ять цієї непересічної українки.

"Ми Є!"

19 липня, після безсонної ночі, кілька поколінь киян та мешканців Київщини зійшлися до Бібліотеки Сковороди на довгоочікувану літературно-музичну зустріч "МИ Є". Що змусило їх прийти цього тривожного недільного ранку після моторошної ночі, в яку увірвалися чотири десятки російських балістичних ракет? Що спрацювало: промовиста назва зустрічі, наші гості Таїсія Загоруйко (Taisiia Zahoruiko) та Дарина Охай чи непереборне бажання побути в колі однодумців у затишку улюбленої бібліотеки – ми достеменно не знаємо.

"МИ Є!" – своєю появою засвідчили не лише Тая і Дарина, а й зовсім юні мешканці Солом’янки, Лук’янівки та інших районів столиці. Віримо: для багатьох це виявилося надзвичайним викликом, і не всі охочі змогли доїхати.

Тож ми видихали цю ніч разом – проговорюючи свій біль, проживаючи страх, тривогу, жаль і злість, які вже давно стали супутниками українців. Допомогти знизити внутрішню напругу взялася наша колега, поетеса Тетяна Яровицина (Tenditna Syla). Її вірші, написані цьогоріч, відгукнулися багатьом.

Ця зустріч була справжнім проявом любові і вдячності всім людям, які дають сили триматися і підтримувати інших: бабусям-дідусям, мамам і татам, друзям, колегам і просто небайдужим людям. І особливо – захисникам української землі й неба!

А завдяки музиці вона була арттерапевтичною мандрівкою в часі й просторі, яка наповнювала нас чуттєвими сенсами. Юні музикантки привідкрили нам світ музичних уподобань сучасної молоді виконанням каверів:

• сучасних українських пісень "Місто весни" (спільної пісні гуртів "Океан Ельзи" та "Один в каное"), "Спи собі сама" та "Місця щасливих людей" гурту "Скрябін", музичних композицій "Ніжність" (на слова Ліни Костенко) та "Воля" бандуристки Марини Круть, "Вітрила" від Melovin;
• старої доброї української класики "Гуцулка Ксеня" та "Червона рута";
• а також світових хітів "Lovesong" від Adele та "Requiem" від Alma.

На прохання глядачів Таїсія також прочитала власний щемкий вірш "Повертатись додому", який давно завоював серця прихильників в Україні та за кордоном, адже допомагає відчути власне "українське ядро". Свої вірші також прочитала юна поетка і подруга дівчат Катерина Крючкова.

"Це було так світло, добрісно, красиво, що я перенеслася у той свій період молодості, особливої сили, музики, кохання, квітів і ніби перезавантажилася! Неймовірні дівчата! Я розумію, як то було непросто після такої ночі. Але знали б ви, як сильно ви підтримали людей!" – такий відгук залишила психологиня Тетяна Вишко, яка була присутня на цій зустрічі.

Ми також радіємо, що сучасна молодь виявляє довіру до бібліотеки. І добре пам’ятаємо, як юна жага до життя владна звернути гори!

Анонс заходу

25 липня о 15:00 у Бібліотеці Сковороди відбудеться вечір пам’яті Андрія Соснова – воїна, музиканта, поета, волонтера та керівника творчого об'єднання "Мак'Київська Русь".

Андрій Соснов (1973-2024) – молодший сержант 209-го батальйону 113-ї окремої бригади ТрО. З березня 2022 року боронив Україну від московитів.

За сумлінне виконання службових обов'язків, вірність військовій присязі, особисту мужність і самовідданість, виявлені під час відсічі збройної агресії, був нагороджений відзнакою командира 113-ї окремої бригади ТрО "За мужність в бою" III ступеня. 29 липня 2024 року помер від бойових поранень, отриманих біля Макіївки на Луганщині.

До роковин загибелі воїна Письменницький клуб рівна - рівному проведе літературно-музичну зустріч, присвячену Андрію. Запрошуємо долучитися та вшанувати пам’ять нашого Захисника!

#Бібліотека_80_років_разом

Продовжуючи гортати сторінки 80-річної історії Бібліотеки Сковороди, ми не могли пропустити сьогоднішню дату. 17 липня відзначає свій день народження Орися Чухрій, що була нашою керівницею у 1985-2016 роках.

Саме вона, ще за років пізнього Щербицького, почала створювати на Солом'янці справжній осередок українства. Чого це їй вартувало у тодішніх жорстких ідеологічних рамках, в яких працювали бібліотекарі, один тільки Бог знає.

І це саме пані Орися, ще до офіційного проголошення незалежності України, підняла наш синьо-жовтий прапор над тоді ще бібліотекою імені Достоєвського – першою серед столичних книгозбірень.

Разом з нею ми зростали, розширювалися, а 2008-го переїхали у нове і сучасне приміщення, створене спеціально для бібліотеки.

Вона ж, виходячи на пенсію, зуміла оцінити лідерські якості і характер Іванни Щербини (Ivanka Shcherbyna) та передала їй естафету керівництва, яку сама прийняла від легендарної Євдокії Ільченко.

Вісімдесяті, дев'яності та початок двотисячних як для України, так і для нашої бібліотечної системи видалися динамічними і дуже непростими. Про ці роки ви більш розлого зможете прочитати у двох статтях на нашому сайті. 

Посилання тут: 

про Орисю Іванівну Чухрій

історія бібліотеки кінця 1980-х - початку 2000-х

Анонс заходу

Даємо другий дзвоник! Тобто нагадуємо, що вже за 10 днів – 26 липня, о 12:00 – ми з вами обговорюємо на Читацькому клубі найзнаменитіший роман Халеда Госсейні "Ловець повітряних зміїв".

Книжка афганського, за походженням, лікаря, що вийшла у 2003 році, мала непростий шлях до читача. Спочатку це було оповідання про двох хлопчаків, що мирно запускають повітряних зміїв у Кабулі, і яким не зацікавилися видатні американські часописи The New Yorker та Esquire.

Кількома роками пізніше автор, амбіції якого не згасали, знайшов свій дебютний рукопис у гаражі і взявся переробляти його у справжній роман. Тема була розширена, конфлікти набули глибини, а ще додалося "нуару". На виході маємо книжку, яка понад 4 роки трималася у списку бестселерів The New York Times.

Чим вас ще зацікавити, щоб ви проковтнули "Ловця" за ті 10 днів, що лишаються до обговорення?

А чи знаєте ви, що у 2007 році режисер Марк Форстер екранізував роман в Голлівуді? Робота виявилися наче і непоганою, але за визначенням авторитетного рейтингового порталу Rotten Tomatoes: "Попри кілька чудових акторських робіт, фільм так і не зміг передати магію роману на великому екрані".

Тому Бібліотека Сковороди закликає вас саме до читання! Приходьте. Беріть участь в обговоренні. Висловлюйте свої власні і відверті думки з приводу прочитаного. Роман того вартий.

Модеруватиме зустріч Тетяна Яровицина (Tenditna Syla).

Презентація книжки письменниці і психологині Тетяни Вишко

Звичайна собі недільна зустріч у Бібліотеці Сковороди 12 липня перетворилася на магічне дійство. А все тому, що до нас із презентацією своєї нової книжки завітала клінічна психологиня, психотерапевтка, кризова терапевтка Тетяна Вишко

"Твоя зірка щастя. Повернути рівновагу, знайти сенс і силу жити" – так називається книжка, яка вийшла у Видавництво Ростислава Бурлаки. Вийшла нещодавно, а її вже відзначено міжнародною літературно-мистецькою премією імені Йоганна Вольфґанґа фон Ґете. А ще – тримаємо кулачки! – цю книжку планують перекласти англійською.

Насправді неймовірно, що в такий важкий час в Україні пишуться настільки потужні сутнісні книжки. І пишуться не просто так, а через біль, через досвід, через вдосконалення в горнилі українських реалій міжнародного фахового досвіду.

Дуже тішить, що ці книжки, пронизані плетивом особистих історій українців, у світі читаються, сприймаються і уважно вивчаються. Бо наш досвід надзвичайно цінний. І ось такі чуйні, делікатні фахівці, як пані Тетяна, невтомно опрацьовують усі ці наші "надбання" та примножують їх у книжках, щоб ми з вами в непрості моменти свого життя могли дати собі раду.

Ця книга написана доброю, щирою, ненав’язливою мовою та розповідає про те, що ж саме і як саме допомагає людині триматися: які сенси, звички і види діяльності дають людині силу; як творчість допомагає в саморефлексії; як слід перебудовувати звички, щоб набути ще більшої стійкості; як рідне, на якому ми виросли й сформувалися, дає нам точку опертя, навіть коли не тримають ноги й опускаються руки.

У нас багато вдячності пані Тетяні за те, що ми почули на цій презентації. І за те, що знаємо і практикуємо відтоді, як "Цілющі вечори" стали частиною життя Бібліотеки Сковороди.

Щодо нюансів, які зберігає кожна з 528 сторінок цієї книги, багато спойлерити не будемо. "Твоя зірка щастя" вже є на нашому абонементі. Займайте чергу і ставайте ближчими до себе самих та до зірок!

15 липня - День Української Державності

15 липня ми відзначаємо День Української Державності – свято, що символізує тяглість української історії, традицій державотворення та боротьби за незалежність. Воно нагадує, що сучасна Україна продовжує багатовікову традицію, започатковану ще за часів Русі.

Саме в Києві понад тисячу років тому формувалися основи управління, права, дипломатичних відносин і культури. Важливою подією стало запровадження князем Володимиром Великим християнства у 988 році. Цей крок визначив подальший розвиток Русі та зміцнив її зв'язки з європейським світом.

Історія української державності не обмежується княжою добою. Традицію Русі продовжили Галицько-Волинська держава, козацька Гетьманщина, Українська Народна Республіка, Західноукраїнська Народна Республіка, Українська Держава 1918 року, Карпатська Україна. У 1991 році Україна відновила незалежність, підтвердивши спадкоємність багатовікової історичної традиції.

День Української Державності нагадує, що наша країна має тисячолітню історію. Вона формувалася протягом століть, переживала періоди піднесення й випробувань. Але щоразу відроджувалася завдяки прагненню українців жити на своїй землі, зберігати власну культуру, мову та право самостійно визначати своє майбутнє.

Сьогодні, коли Україна знову боронить свою незалежність, особливо важливо пам'ятати про історичну тяглість. Знання минулого допомагає нам краще зрозуміти сучасність, усвідомити цінність свободи й незалежності та відчути відповідальність за майбутнє країни.

Запрошуємо вас до бібліотек Солом’янського району ознайомитися з книгами, що присвячені історії України та її державотворчій традиції. Щиро рекомендуємо такі праці як "Україна: Історія" Ореста Субтельного, "Ілюстрована історія України" Михайла Грушевського, "Брама Європи" Сергія Плохія та інші видання. Вони допоможуть глибше пізнати минуле України й простежити тяглість нашої історії від Русі до сучасності.

15 липня – День українських миротворців

Щороку 15 липня в Україні відзначають День українських миротворців. Саме цього дня у 1992 році перші наші військовослужбовці вирушили до Боснії і Герцеговини у складі миротворчої місії ООН. Відтоді понад 40 тисяч військових з України виконували небезпечні завдання в різних куточках світу – на Балканах, Близькому Сході, в Африці, Центральній Азії та в інших регіонах.

Українські миротворці охороняли цивільне населення, супроводжували гуманітарні вантажі, розміновували території, здійснювали авіаційні перевезення та рятувальні операції в складі місій ООН, ОБСЄ та сил підтримання миру KFOR НАТО.

Звісно, що миротворча служба не є безпечною. Під час виконання міжнародних місій Україна неодноразово втрачала своїх військових не тільки на землі, але і в небі. Серед таких найболючіших трагедій – збиття гвинтокрила у 2000 році в Ефіопії та військо-транспортного літака у 2005 році в Іраку.

Імена всіх полеглих внесено до Книги пам’яті, яка ведеться Українською асоціацією миротворців.

Після початку російської агресії у 2014 році багато наших миротворців стали на захист країни, а повномасштабна війна надала новий зміст миротворчому досвіду українців.

Отже, маємо нагоду висловити вдячність усім, хто представляв Україну у міжнародних миротворчих операціях, та вшанувати пам’ять героїв, які віддали життя заради миру й безпеки.

 

"Бібліотеки емоцій заради добра". Документальний фільм про проєкт

Цей тиждень у Бібліотеці Сковороди розпочався з важливої події – візиту партнерів проєкту "Бібліотеки емоцій заради добра".

У цій ініціативі, що досліджує вплив читання на психологічний добробут людини, беруть участь бібліотекарі України та ще 5 країн світу. Завдяки Українська бібліотечна асоціація/Ukrainian Library Association та особисто Оксані Бруй (Oksana Brui) він впроваджується як пілотний у 5 київських книгозбірнях, серед яких і Бібліотека Сковороди.

Наразі фахівці знімають документальний фільм про результати його втілення в українських реаліях. Тож вчора зранку до нас, на вулицю Освіти, 14-А, завітали гості з Франції – журналіст Огюстен Трапенар, відеооператор Луї Віллерс, представник комунікаційного відділу "Бібліотеки без кордонів" в Україні (Bibliothèques Sans Frontières) Квентін Шевальє і проєктна менеджерка Оксана Матвєєва.

Під час невеличкої інтерв’ю-розмови ми з радістю поділилися враженнями й досвідом проведення емоційних читань для наших відвідувачів, колег та партнерів. А розповісти було про що: з грудня 2025-го по червень 2026-го Бібліотека Сковороди успішно провела 14 сесій бібліотерапії. Ці зустрічі допомогли морально пережити сувору зиму й багато інших негараздів та об’єднали 89 унікальних учасників різного віку й статусу.

Усі тексти, які ми добирали для читань, так чи інакше стосувалися явища суспільної стійкості та психологічного добробуту українців та втілювалися завдяки методикам проєкту: "спільне читання", "психологія емоцій" та "творче письмо".

А сьогодні, 14 липня, в Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого наші колеги, фасилітаторки читань Тетяна Яровицина (Tenditna Syla), Марина Чокас (Marina Chokas) та Наталія Шевчук взяли участь у фінальній сесії бібліотерапії в межах проєкту, до якої, окрім наших колег-фасилітаторок, долучилися ще представниці інших сфер.

Для цієї активної спільноти фасилітаторки головної бібліотеки країни Катерина Науменко (Katia Naumenko Somkina), Світлана Ковальчук провели надзвичайно цікаву сесію за уривком із роману письменника й військового капелана Андрія Зелінського "Семенові зорі".

Процес сесії фільмувала вже знайома нам знімальна група, до роботи якої долучилися також регіональний директор "Бібліотек без кордонів" Грегуар Бономм та координаторка проєкту в Україні Каміль Попкофф.

Ми щиро дякуємо представникам проєкту (Love for Livres) та дуже сподіваємося невдовзі побачити документальну стрічку про те, як докладені бібліотекарями зусилля стають частиною нашої спільної історії стійкості та сприяють спільнототворенню.

Анонс заходу

Давненько ми не рекламували наші фірмові сковородинські майстерки з виготовлення ляльки-мотанки. Між тим, маємо на середу, 15 липня, вільні місця і запрошуємо вас. Так, так – саме вас. Всіх, хто читає зараз ці рядки!

Не планували? Життя дарує цікавий експромт, не упустіть його. Не вмієте і не готувалися? А це й не потрібно.

Наша вправна майстриня Світлана Молчанова не тільки навчить, направить кожний ваш рух, але й створить затишну і доброзичливу атмосферу, в якій ви власними руками зробите традиційний український сакральний оберіг.

Отже, не відкладайте й записуйтеся просто зараз за телефоном: +𝟑𝟖 𝟎𝟔𝟔 𝟕𝟐𝟓 𝟐𝟖𝟎𝟎

#Що_Читати

Таня-Марія Литвинюк

Очевидно, усе колись станеться:
сніг розтане, і бажане збудеться,
хтось зустрінеться, хтось розстанеться,
хтось згадається, хтось забудеться…
Очевидно, усе колись зміниться:
одяг зноситься, крейда змиється…
Хтось прийме все як дань – і змириться.
В когось море в очах поміститься.
Очевидно, усе десь зазначиться:
день мине – і важливе відбудеться.
Різні люди нитками по вулицях –
десь зав'яжеться, десь розпуститься…
І на кожному кроці тишею:
"Хтось загубиться, хтось залишиться..."

***
знаєш а я по вівторках думаю про високе
перетасовую ноти октави бажання стільці пересовую
перефразовую речення переміксовую
літери рими валети валізи зорі
перефарбовую
жовте червоне біле
світло до світла так ніби тіло до тіла
знаєш а я по вівторках людям в метро підморгую
просто прикольно дивитись в зіниці здивовані
сонні веселі сумні у обличчя потомлені
очі зелені блакитні пусті відсторонені
знаєш а я по вівторках як гудзик відірвана
навпіл поділена дійсність — монета розмінна
міряю кроки з промінням поперемінно
місто моє ніби жінка з обличчям зміненим
пошепки майже навпомацки майже ехом
місто моє дим цигарок відхекує…

***
БЛИЗЬКО (з помилками)
Близько не той, хто близько, а той, хто близький.
Тільки ніхто не близький і ні з ким не близько.
Люди ще вірять, що я малолітнє дівчисько –
люди мені пробачають мої помилки.
Так і живемо – тільки мені занизько.
Вкотре підводжу риску під тим, що вже.
Люди ковтають мене, як солодке драже.
Люди вивчають мене, ніби мову англійську.
Сонце до сонця – два сонця, безсоння моє.
В цьому мінливому світі усе перемінне.
Той, хто уміє програти, уже виграє.
Я заплітаю волосся, неначе проміння.
Світ мені світлом, кожен, хто близько – близький.
Світ мені словом, кожен далекий – далеко.
Люди цитують мене як найкращі книжки.
Можна здуріти – як їм зі мною нелегко.
Літо торкається липнем, було-не було?
Близько не той, хто далеко, а той, хто неблизько.
Люди сприймають мене, як сигнал НЛО.
Люди чекають чудес, ніби дами валетів.
В цьому мінливому світі – усе помилки.
Близько не той, хто неблизько, а той, хто близький…

***
одягаєш свою безтурботність як сукню – усе тобі легко,
усе тобі добре, усе тобі завжди на краще…
а коли починається тиша – повітря важчає,
осідає на плечі мовчанням і світлим сумом.
ти щаслива людина – оця твоя чесність підшкірна
приростає до тиші, гартує дівчачу природу…
а коли починається вічність – каміння у воду;
ти щаслива людина – ти носиш під серцем покірність.
відчувай себе морем: прибоям ніколи не боляче,
між всіма берегами найлегше – собою залишитись;
а коли починається небо, потрібна тиша,
а коли починається вітер – потрібна свобода.
***
давай про хороше
так ніби цукерки випрошую
пришли мені смайлик хоча б електронною поштою
мені вже все рівно що далі хто далі і скільки я коштую
читай між рядків
у мене волосся коротшає
давай про хороше
про хмари дахи дні народження
про ввімкнені фари вночі і усіх перехожих
про те що невдовзі ми просто зустрітися можемо
читай між рядків
у мене волосся коротшає

***
Миру тобі, миру, мій світе…
Миру тобі, миру, мій світе, милості,
Божої милості, милий, людської мудрості.
Хай із долонь твоїх зв’язаних птахи вилетять.
Хай із грудей твоїх ранених квіти виростуть.
Миру тобі, миру, мій світлий, милості,
змучений мій, сили тобі, мужності.
Хай твої ріки наші гріхи вихрестять,
хай твої води стануть нової міцності.
Миру тобі, миру, мій світе, милості.
Музики, милий, чистої, поруч – людяних.
Хай тобі стане неба на всіх зневірених.
Хай тобі стане віри на всіх розлюблених.

Бажаєте прочитати збірку повністю та знайти свої улюблені рядки? Книга Тані-Марії Литвинюк "Містами" чекає вас на абонементі Бібліотеки Сковороди за добре вам знайомою адресою: вул. Освіти, 14-А.

Працюємо для вас з понеділка по четвер до 19:00, в суботу до 18:00, а в неділю до 17:00.

Анонс заходу

Друзі, запрошуємо вас у Бібліотеку Сковороди в неділю, 19 липня, о 12:00 – на літературно-музичну зустріч "МИ Є"!

Цього дня свою щирість, любов і тепло вам подарують дві подруги: Таїсія Загоруйко (Taisiia Zahoruiko) – поетеса, виконавиця каверів українських і світових хітів та музикантка й гітаристка Дарина Охай. А наша колега, поетеса й, за сумісництвом, мама Таїсії Тетяна Яровицина (Tenditna Syla) власним драйвом підтримає виступ дуету.

Це вже третя така літня лірична зустріч у традиційному тріо. І знову на нас чекає музично-поетично-прозова розмова про те, як важливо Бути. Вірити, любити, відчувати своє коріння. Прагнути єдності, триматися разом, підтримувати одне одного. І власним прикладом доводити: кожне зболене людське "Я" здатне утворювати міцне "МИ". Бо хто ми є поодинці?

Ті, хто був на попередніх зустрічах з Таїсією та Дариною, добре пам‘ятає ту добру, чисту, глибоку й безпосередню атмосферу, яку вміють створити дівчата. Хто ще не був і не знає, має таку нагоду!

КнигоNEWS: наші червневі новинки

Червень пролетів як одна мить, і на календарі вже розпал спекотного липня – а це означає, що саме час для книжкових новинок минулого місяця.

Бібліотека Сковороди підготувала справжній літній коктейль із жанрів: від напружених детективів та психологічних трилерів до глибоких документальних розслідувань.

Усі червневі надходження ми дбайливо зібрали в новому випуску альманаху КнигоNEWS.

Шукайте повний список на нашому сайті

Гортайте добірку, обирайте "ту саму" книжку і мерщій за нею до нас – на вулицю Освіти, 14-А з понеділка по четвер – до 19:00, у суботу – до 18:00, а у неділю – до 17:00.

Розшукуємо адресата листівки!

Коли довго працюєш серед книжок, одного разу з вами неодмінно станеться щось несподіване й навіть романтичне. Ось і ми, в Бібліотеці Сковороди, дочекалися таємничого послання, яке наче зійшло зі сторінок Конан Дойла чи Стівенсона.

Як казав Шерлок Голмс: "Світ сповнений очевидних речей, яких ніхто не помічає". Ось і ми до часу не помічали вітальну листівку, що ховалася в одній з тисяч бібліотечних книг. Але днями, під час чергового переобліку, вона наче сама випала до рук чарівної бібліотекарки нашого абонемента пані Марини (Marina Chokas).

Причому – що додає цій історії особливої таємничості – зараз абсолютно неможливо сказати з якої саме книжки листівка з'явилася на очі. Процитуємо її текст і, можливо, за допомогою ваших дедуктивних здібностей, любі читачі, спробуємо знайти її адресата.

Отже: "Іринко! Від усього серця вітаємо з днем народження! Бажаємо миру, сил, здоров'я, кохати і бути коханою та, звісно, всього того, чого бажаєш собі сама! Здійснення всіх мрій і велику моднячу класну бібліотеку! З цього приводу і подарунок. В Солом'янську бібліотеку все одно ходи). З любов'ю Вічка & Пилип".

Проаналізувавши характерний каліграфічний почерк, відстань між рядками й літерами, наявність ком та кількість знаків оклику, а також щільність листівочного паперу, ми з'ясували... Ми з'ясували, що ніколи ще не отримували настільки елегантного відгуку щодо роботи Бібліотеки Сковороди. Бібліотеки, в яку друзі закликають ходити, навіть даруючи цікавезну книжку!

Враховуючи все вищенаведене, ми зобов'язуємося за першою вимогою повернути листівку її власниці під час чергового візиту в бібліотеку, що на вулиці Освіти,14-А. А шановних Віку та Пилипа, які своїми теплими словами потішили весь колектив, ми просто мріємо зробити нашими читачами!

Отже, допоможіть знайти!

Петро Яцик: 105 років від дня народження

Сьогодні виповнюється 105 років від дня народження Петра Яцика – підприємця, благодійника, громадського діяча, людини, чиє ім’я стало символом підтримки української освіти, науки й культури.

Він народився 7 липня 1921 року в селі Верхнє Синьовидне на Львівщині у багатодітній селянській родині. Був найстаршим із дітей, тому після передчасної смерті батька змушений був рано взяти на себе турботу про сім’ю.

У роки Другої світової війни став зв’язковим Української повстанської армії. Коли у 1944 році до Західної України наблизилися радянські війська, Петро Яцик вирішив емігрувати – кількасот кілометрів до Австрії пройшов пішки.

Згодом опинився в Регенсбурзі, де навчався в українській середній школі для переміщених осіб. У 1947 році там же Петро закінчив Український технічно-господарський інститут, здобувши економічну освіту.

У 1949-му переїхав до Канади. Перші роки були непростими: працював посудомийником, прибирав виробниче обладнання, був робітником на молокозаводі, торгував меблями та книгами. Але наполегливість та підприємницький талант допомогли йому створити власну й одну з найуспішніших у провінції Онтаріо будівельну компанію – "Prombank Investment Limited (P. Jacyk Group)".

Досягнувши успіху, Петро Яцик значну частину статків спрямовував на підтримку української науки та освіти. Допомагав Гарвардському університету, Канадському інституту українських студій, Лондонському університету, фінансував видання "Енциклопедії українознавства", англомовних праць Михайла Грушевського та інших фундаментальних досліджень з історії України.

У листопаді 1999-го благодійний фонд Яцика "Ліга українських меценатів" взяв участь у заснуванні Міжнародного конкурсу з української мови, що об’єднав мільйони дітей і дорослих у вивченні та поширенні рідної мови.

В останні роки життя далекоглядний меценат неодноразово приїздив до незалежної України, уважно стежив за її розвитком і продовжував підтримувати важливі освітні та культурні проєкти. Помер 1 листопада 2001 року в Торонто.

Петро Яцик залишив по собі спадщину, яку неможливо виміряти лише цифрами. Його добрі справи й сьогодні працюють на Україну, допомагаючи розвивати освіту, науку та утверджувати авторитет української мови у світі.

Зустріч із письменницею Оксаною Зененко

Ви коли-небудь замислювалися над тим, з чого починається любов до історії? Не дуже помилимося якщо скажемо, що для більшості з нас – з книжок. Таких, які ми знаємо, читаємо, і навіть переказуємо один одному. І яка ж відповідальність лежить на людях, котрі ці книжки пишуть.

Вчора, 5 липня, у Бібліотеці Сковороди відбулася зустріч із письменницею Оксана Зененко – авторкою історичних романів, що багато років захоплюється минувшиною та досліджує події епохи Гетьманщини (XVII-XVIII ст.) та доби визвольних змагань (початку XX ст.)

Робота в архівах, вивчення наукових монографій, численні відвідини історичних місць, де відбувалися ключові події української минулого, на сьогодні вилилися у 4 цікаві романи: "Останній лицар гетьмана" (2020), "Таємна місія гетьмана" (2021), "Побратим гетьмана" (2024, лауреат "Коронації слова" та премія імені Володимира Малика) та "Ад'ютанти України" (2025, премія імені Володимира Малика).

Пані Оксана поставила собі за мету заповнити історичні прогалини в художніх текстах та висвітлити долі визначних персон, що довго залишалися майже забутими. І їй це, як свідчать наші читачі, вдалося!

На сторінках романів Зененко ми бачимо постаті, які в різні періоди історії стояли на чолі української держави, і які завдяки дипломатичним якостям зуміли завоювати авторитет, привернути союзників, розвинути економічний, політичний та культурний пласти України.

Маємо відзначити, всі романи нашої гості побачили світ у видавництві Український пріоритет, склад якого з тисячами книжок торік було знищено ракетною атакою рашистів. Але завдяки твердій позиції Володимира Шовкошитного (Shovkoshytnyi Volodymyr) не тільки не відмовилося від своєї місії, а ще й з більшим завзяттям друкує твори із сенсами, які сьогодні усім нам допомагають тримати стрій!

Той факт, що у 2022 році авторка через повномасштабну війну перебралася з Херсона до Києва та наполегливо працює щоб якомога більше читачів побачили нашу історію цікавою й цілісною, дає всі підстави стверджувати, що як би ворог не шаленів, а українці сьогодні сильні, як ніколи доти. Сильні, бо єдині!

Насамкінець, трошки професійної солідарності. Нам надзвичайно приємно, що пані Оксана є нашою колегою. Вона працює в Бібліотека на Вишгородській, 29 - м. Київ, є там модераторкою історико-літературного клубу "Відродження" та авторкою рубрики #Історія_України_тільки_факти.

То ж, радимо всім, хто прагне трохи більше знати про себе і про історію – читаймо, пізнаваймо, робімо свою країну такою, в якій ми прагнемо жити!