Просвітницька зустріч "Михайло Бойчук: життя і творчість"

28 жовтня у Бібліотеці Сковороди в межах проєкту "Історична грамотність" відбулася просвітницька зустріч "Михайло Бойчук: життя і творчість", присвячена одному з найвизначніших митців ХХ століття, символові трагічної долі української культури доби Розстріляного відродження.

Провела її старша наукова співробітниця Меморіальний заповідник "Биківнянські могили" Тамара Бойко. І одразу зазначимо, що завдяки її лекторській харизмі фігура уславленого художника Михайла Львовича Бойчука (1882-1937) постала в уяві слухачів яскраво й об'ємно.

Народився майбутній засновник українського монументалізму 30 жовтня в селі Романівка, що на Тернопільщині. Навчався у Львові, Відні, Кракові, Мюнхені та Парижі, зокрема за сприяння Михайла Грушевського, який вбачав у ньому дуже великий потенціал.

Михайло Бойчук створив власний художній напрям, який поєднував візантійське мистецтво, традиції Київської Русі, українське народне мистецтво та європейський модернізм. А під час навчання в Парижі організував майстерню неовізантійського мистецтва, що стала початком його власної творчої школи.

Був одним із засновників у 1917 році Української академії мистецтв і професором Київського художнього інституту. Бойчук вважав, що мистецтво має бути доступним для всіх людей і прикрашати повсякденне життя: будівлі, книги, меблі й навіть посуд.

Бойчук створював монументальні розписи громадських споруд і храмів у Києві, Харкові, Одесі, Львові, а також на Львівщині та Чернігівщині. На жаль, більшість цих творів була знищена радянською владою. Така ж доля спіткала і його картини – до наших днів збереглося лише декілька. Решту було вилучено і знищено нищівною машиною червоного терору.

Бойчука також знають як видатного педагога і засновника української школи монументального живопису – напряму "бойчукізм". Він виховав цілу плеяду учнів – так званих "бойчукістів", які продовжили розвиток його мистецьких ідей, але теж поплатилися за це життям.

У 1936 році Михайло Бойчук був заарештований НКВС за сфабрикованими звинуваченнями у "шпигунстві" та "контрреволюційній діяльності". А 13 липня 1937 року розстріляний у Києві разом із його учнями Іваном Падалкою та Василем Седляром.

Сумна доля не оминула також і його родину – того ж року його дружина, соратниця та художниця-графікеса Софія Налепинська-Бойчук була страчена як "шпигунка" і "дружина керівника націоналістичної терористичної організації серед художників". Долю цих людей розділила більшість учнів Михайла Бойчука.

На завершення цього невеличкого звіту закликаємо всіх, кого цікавлять білі плями української історії, підписуватися на нашу сторінку Центральна бібліотека Солом'янки і стежити за анонсами наступних лекцій проєкту "Історична грамотність". Бо вони вже не за горами!