До Дня пам'яті жертв Голодоморів

Щороку, кожної четвертої суботи листопада, українці вшановують пам’ять жертв голодоморів, запалюючи свічку на своєму вікні.

Багато українських родин мають власні болючі родинні історії, які роками й десятиліттями замовчувалися через страх розправи. Тема Голодомору в Україні була під забороною в СРСР, на відміну від інших голодів (Поволжя, блокада Ленінграду), але найбільш сміливі передавали ці гіркі знання нащадкам своїм нащадкам.

Три хвилі нищення носіїв українського духу в 1921-1923, 1932-1933 та 1946-1947 роках аж ніяк не могли бути трагічним збігом обставин. Ці злочини мають ознаки етнічної чистки: вони були свідомо організовані сталінським керівництвом СРСР і УСРР для придушення національно-визвольного руху та фізичного винищення селян. Попри терор, завжди знаходилися люди, які рятували односельців, ділилися харчами та надавали допомогу.

Перша хвиля голодомору прокотилася південними областями Української СРР та Кримом у 1921-1923 роках. Радянською владою було влаштовано масове знищення корінного українського населення через мор голодом унаслідок конфіскації зерна і худоби у селян. А вивезення награбованого збіжжя до Російської СФРР та Західної Європи й Америки поглиблювало цей цинізм.

Наймасштабніший і міжнародно визнаний Голодомор 1932-1933 років призвів до багатомільйонних втрат переважно у сільській місцевості Української СРР (крім семи західних областей, Криму й Південної Бессарабії) та Кубані, населеної переважно українцями. Маючи значні запаси зерна та вивозячи його за кордон, радянська влада конфіскувала весь урожай і продукти. За демографічними даними, втрати становлять близько 4 млн загиблими та понад 6,1 млн ненародженими. Водночас влада забороняла використання української мови у пресі, школах та офіційних документах.

Третя хвиля голодомору, влаштована російсько-комуністичною диктатурою у 1946-1947, була спричинена не так повоєнним неврожаєм, як спланованою акцією сталінського Політбюро – з метою продати чи подарувати відібрані в селян залишки зерна "братнім режимам" соцтабору. Зерно масово вивозили за кордон: 350 тис. тонн до Румунії, 600 тис. тонн до Чехословаччини, 900 тис. тонн до Польщі.

Дослідження істориків Джеймса Мейса і Роберта Конквеста довели, що Голодомор відповідає визначенню геноциду. Станом на сьогодні це визнали близько 25 країн світу.

Пам’ятаймо! Забуття та ігнорування злочинів призводить до їхнього повторення.