Доволі сонячна й тепла, як для падолиста, погода зібрала зранку минулої суботи на Солом’янській площі майже роту, а точніше – рекордні 90 екскурсантів. Всі вони під орудою досвідченого ватажка Олександр Михайлик отримали нагоду востаннє в цьому році пройтися рідною Солом’янкою і дізнатися про неї щось новеньке.
Розпочали, традиційно, з назви. Більшість дослідників вважають, що топонім "Солом’янка" походить від солом’яних стріх хат. Або ж від ринку, де торгували соломою. Втім, існує й екзотична думка, прибічники якої вперто пов’язують назву зі стародавнім словом "салли", тобто "військова вилазка". Проте остання версія навряд чи правдива, адже як поселення Солом’янка виникла лише у 50-х роках XIX століття.
Оскільки стартували ми з Солом’янської площі, розпочали з її швидкого огляду. Неймовірно, але забудована вона наче за годинниковою стрілкою. Починається комплекс будівель з імперського історизму (Артилерійське училище), продовжується сталінським ампіром (Академія МВС), а далі переходить у зразки радянської архітектури 1960-70-х. Причому наймолодшу споруду, в якій нині апеляційний суд, почали зводити у 1979 році, а завершили лише 2007-го.
Далі наш шлях тривав головною солом’янською транспортною артерією – вулицею Митрополита Василя Липківського. На превеликий жаль краєзнавців, вона була повністю реконструйована у 1960-70-х. Тож історичну забудову дивилися на фотографіях, які збереглися в колекції Бібліотеки Сковороди. Зараз найдавнішою спорудою тут є пожежна частина, збудована у 1936 році.
Біля школи № 115 звісно ж згадали її архітектора Василя Осьмака – автора проєктів стадіону "Динамо" та набережної Дніпра. До речі, могила його майже поруч – на Солом’янському кладовищі. Потім підійшли до будинку №7 на вул. Кавказькій. В ньому у 1970 році оселилася бібліотека "Солом’янська" – спадкоємиця особистої книгозбірні родини Пустинських-Стрекалових, заснованої в далекому 1894 році.
Завітали в гості до найдавнішого дерева Солом’янки – 350-річного дуба Яковенка, що височить на вул. Патріарха Мстислава Скрипника. Зовсім поряд знаходився будинок, в якому багато років жив Василь Липківський, та 2016-го його знесли. Тішить, що в чудовому стані знаходиться Покровська церква (1895-97), де 14 років правив майбутній митрополит.
Лише у середу під час лекції в Бібліотеці Сковороди згадували найдавнішу освітню будівлю району – і от, побачили її на власні вічі. Споруда 1911 року перебуває в чудовому стані і є одним із приміщень школи № 7, де вчителював колись славетний Максим Рильський.
На останок сил та на завершення 3-годинної (це теж рекорд!) екскурсії оглянули зараз закинуту, але дуже оригінальну споруду Залізничного ринку, який діяв у 1973-95 роках, та останній у світі вцілілий паротяг серії ФДп 20-578 випуску 1941 року. Фінішували ж біля Центрального вокзалу, на фасаді якого оглянули міні-скульптуру від проєкту Шукай з дуже символічною назвою – "Повернення додому". І розійшлися, в гарному настрої, по своїх домівках.
Прощаючись з бібліоекскурсіями до весни, ми все ж таки не прощаємось. А радимо завітати до нашої бібліотеки за книжечкою, яку Олександр Михайлик написав разом із Семен Широчин – "Невідомі периферії Києва. Солом’янський район". Прочитавши її, ви будете абсолютно готові до продовження наших пішохідних мандрівок – вже навесні 2026-го!
Немає коментарів:
Дописати коментар