27 серпня, у день багатьох тривог, невгамовна Бібліотека Сковороди провела 15-ті Емоційні читання в межах проєкту "Бібліотеки емоцій заради добра".
Їх ми присвятили оповіданню молодої української письменниці Інни Чернової "Я теж живу вперше" з антології сучасної прози "Бий, тікай, завмри" від Litosvita.
Працювати над емоціями навколо обраного тексту довелося за умов, які ви бачите на фото. Власне, ці обставини підсилювали розуміння: особисті й побутові проблеми під час війни не зникають. Вони є, їх варто проговорювати та давати їм раду вчасно.
Текст, що вміщений в розділі "Бий", на перший погляд, є дуже простим і не надто травматичним. І тема, про яку на різний манер висловлювалися літератори всіх поколінь, – також. Якщо коротко, то він про зачаєні конфлікти в сім’ї.
Оповідання не відпускає і веде вглиб, спонукаючи шукати відповіді на запитання:
- Як воно – бути дружиною і матір’ю в атмосфері рутини і прохолодних взаємозалежних стосунків?
- Чому діти зазвичай обирають два шляхи: жити, як батьки, або йти наперекір родинним звичкам?
- Чи легко бачити пригніченою і побляклою маму доньці, яка колись теж стане жінкою?
- Хто несе відповідальність за вибір: чого прагнути, як відчувати, коли народжувати і чи озвучувати (чи не озвучувати) свої потреби – жінка чи її партнер?
- Чи можна жити інакше: з позиції свободи, а не з позиції жертви?
- Чи не пізно батькам розпочинати нове життя, коли діти випурхнули з гнізда?
- І чи дійсно цей текст про "бий", адже в ньому – і про "завмри", і про "біжи"?
- Тож читачі різної статі, віку й життєвого досвіду спільно шукали відповіді. То було корисне й цікаве обговорення оповідання та викликаних ним почуттів і міркувань.
Дякуємо авторці за неповторну інтонацію твору. Бо так, ми всі живемо своє життя вперше!
І – наша незмінна подяка партнерам Love for Livres та Bibliothèques Sans Frontières!
Немає коментарів:
Дописати коментар