До 190 років від дня народження Олександра Кониського

18 серпня виповнюється 190 років від дня народження Олександра Кониського (1836-1900) – письменника, педагога, правника й громадського діяча.

"Теорія малих діл" – саме за цією концепцією жив і працював Олександр Якович. І це не просто гучний девіз, а поступово сформована світоглядна й громадська позиція, яка полягає в тому, що національне відродження починається з щоденної, наполегливої праці кожної людини.

Літературну діяльність Кониський почав 1858 року. І вже у 1862 році видав "Українські прописи" – один із перших українськомовних навчальних посібників для народних шкіл, а у 1863 році – підручник "Арихметика, або Щотниця". В ці роки він активно викладав історію одразу в п'яти недільних школах Полтави, одна з яких була вечірньою школою для дорослих.

Навіть після видання у 1863 році Валуєвського циркуляра, Кониський не припинив просвітницької діяльності. За що й поплатився засланням до далекої від України Вологодської губернії.

Згодом, після звільнення та зняття поліційного нагляду, особливе місце в житті Олександра Яковича посів Київ. У 1872 році він став одним із провідних діячів місцевого культурного життя – був членом київської "Старої громади" та гласним Київської міської думи. Допомагав видавничим проєктам, співпрацював із Володимиром Антоновичем, Миколою Лисенком, Павлом Житецьким.

У 1882 році стає одним із засновників і активних авторів часопису української інтелігенції "Київська старовина", на шпальтах якого друкувалися матеріали з історії Києва, козацтва та української культури.

У співавторстві з композитором Миколою Лисенком 1885 року Кониський створив легендарну "Молитву за Україну" ("Боже великий, єдиний…"), що став духовним гімном України.

Останнє десятиліття свого життя присвятив написанню двотомної біографії "Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя", чим заклав основи українського наукового шевченкознавства.

Кониський також був одним з ініціаторів створення Літературного товариства імені Тараса Шевченка (згодом – Наукове товариство імені Шевченка). Він пожертвував на потреби товариства 1000 рублів, а згодом заповів йому свою бібліотеку, архів і частину статків.

Помер Олександр Кониський 1900 року, похований у Києві на Байковому кладовищі. Сьогодні, з-поміж іншого, про нього нагадує однойменна вулиця (у 1903-2023 роках мала назву Тургенєвська) в Шевченківському районі столиці.