Читацький клуб: обговорюємо книжку Євгенії Кузнєцової "Драбина"

На Читацькому Клубі 27 лютого було драйвово: точилася жвава дискусія щодо книжки Євгенії Кузнєцової "Драбина".

Ми знали, що книжка вартує, аби її читали й обговорювали. Та виявилося, що вона достойна цілої інсталяції! Наші невгамовні колеги створили маленький книжково-побутовий шедевр, який ще більше надихав на обговорення!

"Драбина" – дуже легка за поданням і водночас непроста книга. Як і все, що пов'язане з війною, з відчуттям родини і дому, з пошуком точок опори в розгойданому світі.

Впевнені, кожен читач дерся на власну драбину разом із головним героєм і споглядав за самим собою пильними очима всеприсутніх родичів. Кожен, питаючи напочатку, нащо йому та драбина, наприкінці розумів, що то – його зовнішня (чи внутрішня?) – опора.

Вдумливі читачі намагалися проаналізувати: драбина – це про втечу від реальності чи намагання піднятися над собою? А може, навпаки, – деградація на кшталт "Я в домику"?

Питань багато. І вони не обмежуються лише замкненим простором будинку, де тимчасово мешкає така собі українська діаспора в мініатюрі. Питання накопичуються у міру комунікації з іноземцями, з кожною спробою пояснити їм Україну, що бореться з ворогом, і переконати у необхідності допомагати українцям.

Ця книжка (ну, майже серіал!) – про те, хто такі українці, і якими нас бачить світ. Ми маємо різні досвіди, тож тлумачення сюжету й персонажів може викликати несхожі враження та емоції. В цьому і полягає цінність "Драбини".

Головною спікеркою була досвідчена читачка пані Тетяна Лавинюкова. Представляючи книгу, вона прояснила багато нюансів авторського задуму (про що почула від самої Євгенії Кузнєцової) та з теплом схарактеризувала кожного героя, спонукаючи інших читачів переосмислити їхні особисті, часом полярні, враження про персонажів і сюжет книги.

А опоненти, своєю чергою, гаряче висловлювали власні думки та залюбки слухали невеличкі уривки з книги. Модерувала дискусію і також ставила чимало гострих запитань наша колега Тетяна Яровицина.

Так, дослухаючись до вражень одне одного, ми ніби прочитували книжку ще раз. Але більш уважно і вдумливо. Вийшло дуже цікаво, органічно і по-читацькому затято. Усі зійшлися на думці, що перекласти цей глибоко ментальний колорит іншими мовами буде дуже складно.

Розходитися не хотілося, аж поки не визначимося з книжкою березня. І, повірте, вона буде не менш цікавою. Стежте за анонсами!