Наша бібліотека намагається не просто інформувати про це, а й оживляти історію через постаті, що змінили Україну. Саме тому ми започаткували цикл лекцій "Видатні імена Солом'янки", де розповідаємо про особистостей, чиї імена увійшли в історію.
26 лютого ми говорили про Олексу Тихого – людину, яка не просто любила свою землю, а боролася за її душу – за мову. Учитель, публіцист, дисидент, один із засновників Української Гельсінської групи, політв’язень радянських таборів. Він все життя виступав проти тотальної русифікації Донеччини, яку любив понад усе.
Рефреном зустрічі став уривок зі статті Тихого "Думки про рідний Донецький край" (1972): "Мова – одна з основних ознак нації. Мова – фундамент культури. Рідна мова – найдорожчий скарб народу, підвалина інтелекту, основа патріотизму. Вмирає мова – вмирає культура. Вмирає культура – припиняється прогрес..."
Якщо ця тема вам близька, обов’язково візьміть в нашій бібліотеці книгу Олекси Тихого "Мова – народ". Його оригінальні думки про національну ідентичність здатні пробудити кожного.
Хоча Олекса Тихий не був киянином, він часто приїздив до столиці, гостював у сина, зустрічався з однодумцями. Помер у неволі в 1984 році. Але 1989-го його прах разом із Василем Стусом і Юрієм Литвином повернувся до України – їх перепоховали на Байковому кладовищі. А 2019 року вулицю Виборзьку в Солом’янському районі було перейменовано на честь Олекси Тихого.
Доповнив лекцію наш колега, музикант та композитор Ігор Якубовський, що виконав пісні на слова Василя Симоненка та Василя Стуса. Це був ще один нагадування: їхній голос – це і наш голос.
Дякуємо всім, хто був з нами! І запрошуємо на наступні зустрічі, адже історія оживає, коли ми про неї пам’ятаємо.
Немає коментарів:
Дописати коментар