Заходи поточного тижня

Травень вже на порозі, і сподіваємось, що принесе він з собою не тільки жадане потепління, а й свіжі ідеї та натхнення для їхнього втілення. Тиждень з 27 квітня по 3 травня у Бібліотеці Сковороди ми наповнимо роздумами та розповідями про нашу ідентичність, цінність здоров’я та усвідомлене життя.

Тож запрошуємо долучитися до таких унікальних подій:

• Понеділок, 27 квітня, 15:00 – Зустріч із нутриціологинею Тамарою Гаяриною (Gayarina Tamara), що матиме назву "Чому важливе очищення організму навесні?" Поговоримо про те, як підтримати своє тіло у період пробудження природи.
• Четвер, 29 квітня, 13:00 – Лекція "Биківнянські могили: про що не знали шістдесятники?" Важливу розмову про історичну пам'ять та уроки минулого проведе Олена Полідович – співробітниця Меморіальний заповідник "Биківнянські могили".
• Неділя, 3 травня, 12:00 – "Мова. Мислення. Саморозвиток". Це зустріч із психологом, письменником та дослідником мови Олександром Бабінським (Oleksandr Babinskyi). Разом прослідкуємо за тим, як слова кожного з нас впливають на наше життя.

Чи прийти на регулярні заняття:

• Курси української мови "МовоСвіт на Освіти" – щопонеділка о 12:30, щовівторка о 12:00.
• Тренінг "Творимо Українську Вікіпедію разом" – щопонеділка о 16:00.
• Розмовний клуб в межах проєкту Рух Єдині – щовівторка о 17:30.
• Співаємо разом у "Вокальній студії на Освіти" – щовівторка й щочетверга о 10:30.
• Волонтерська ініціатива В'яжемо для Перемоги – щовівторка о 14:00.
• Навчання цифрової грамотності – щовівторка й щочетверга о 15:00.
• Клуб юного програміста "Кодик" – щосереди о 15:00 (запис: ‪+38 098 216 3552).
• Майстер-клас з ляльки-мотанки від Світлана Молчанова – щосереди о 15:00 (запис: ‪+38 066 725 2800).
• Урок здоров’я з Ігор Якубовський – щонеділі о 10:15.

І пам’ятайте: чи то за книжкою, чи то на лекції, чи за спільною піснею або волонтерською справою – ми завжди раді бачити вас у наших стінах!

26 квітня – 40-ві роковини аварії на Чорнобильській АЕС

Сьогодні, 26 квітня, – 40-ві роковини аварії на Чорнобильській АЕС, що сталася 1986 року в Прип’яті. Це день пам’яті про найбільшу техногенну катастрофу та людей, які брали участь у ліквідації її наслідків: пожежників, персонал станції, військових, науковців та медиків. Ми згадуємо тих, хто працював у зоні ураження, ризикуючи здоров’ям, і чиї долі змінила ця подія. Чорнобиль залишається складним уроком відповідальності та нагадуванням про масштабний вплив людини на довкілля.

Ця тема стала наскрізною і для Ліни Костенко, яка протягом багатьох років брала участь у наукових експедиціях до Зони відчуження. Для поетеси ці поїздки стали особистою місією з порятунку пам’яті та культурної спадщини цього краю.

Наш район: селище Монтажник

Є райони, про які багато говорять, і є ті, що живуть ніби трохи осторонь міського шуму. Саме до останніх належить Монтажник, де збереглася атмосфера повоєнного Києва – продумана до деталей і майже незмінна десятиліттями.

Отже, сьогодні Бібліотека Сковороди, в циклі "Історія твого району", пропонує вам віртуально прогулятися західними схилами Байкової гори.

Саме тут у 1949 році за проєктом архітектора Сергія Андрієвського почали зводити селище Монтажник – одну з наймолодших історичних місцевостей Солом’янки. З півночі воно межує з Олександрівською слобідкою та утворює своєрідний перехід між різними епохами міської забудови.

Серцем селища є вулиця з тією ж назвою – Монтажників. Вже більш ніж сімдесят років вона зберігає свою особливу структуру: невисокі 1-2-поверхові котеджні будинки чергуються з дво- та триповерхівками, а шість бічних тупикових відгалужень завершуються круглими клумбами.

Спочатку у 1950-51 роках тут звели 65 одноповерхових котеджів – простих, але продуманих, за проєктами Григорія Копоровського. Згодом з’явилися двоповерхові будинки.

До речі, є в Монтажнику ще одна особливість. На вулиці Лисичанській будинки № 33 та № 35/3 через ухил виглядають по-різному: з одного боку мають два поверхи, з іншого – три.

Пізніше тут з’явилися й триповерхові будинки. Вони не вибиваються з забудови й виглядають природно поруч із нижчими.

На сам кінець нагадаємо, що детальніше про цей райончик ви можете прочитати у бібліотечному блозі, який веде Олександр Михайлик – посилання тут.

Анонс заходу

Друзі, наступної неділі, 3 травня, о 12:00 щиро запрошуємо вас на просвітницьку зустріч з психологом, психолінгвістом, а нині ще й військовослужбовцем Олександром Бабінським (Oleksandr Babinskyi), що матиме назву "Мова. Мислення. Саморозвиток".

Вона стане першою із запланованої Бібліотекою Сковороди серії бесід про мову як основу інформаційного поля, про людину як носія мови та про спосіб нашого мовлення як інструмент взаємодії зі світом.

Мета цих зустрічей – допомогти опанувати інструменти й поглибити навички усвідомленого використання мовлення. А також зрозуміти, як мова впливає на наше мислення, а мислення своєю чергою впливає на саморозвиток.

Тож приготуйтеся дізнатися про можливості внутрішнього розвитку через мову. І як зміни в мовленні можуть поліпшити якість саме вашого життя та взаємин.

І обов'язково плануйте свій час для участі в майбутніх зустрічах. Ця бесіда – тільки початок!

Лекція-мандрівка "Ржищів"

Днями у Бібліотеці Сковороди відбулася захоплива краєзнавча лекція-мандрівка до однієї з туристичних перлин Київщини – міста Ржищева, яку провів краєзнавець-ентузіаст В’ячеслав Жмихов.

Завдяки ньому ми дізналися про стародавню історію міста, що розкинулося на притоці Дніпра – річці Леглич. Зокрема, довідалися, що Ржищів й досі зберігає пам’ять про:

• Трипільські поселення, що існували ще в сиву давнину – між 5400–2700 роками до н. е.
• Давньоруське городище XI-XIII століть, яке було зруйноване монголо-татарами.
• Польський період, коли у XIV ст. територія, де розташоване місто, увійшла до складу Речі Посполитої.
• Важливий осередок козацького руху, політичний та військовий центр у період Визвольної війни часів Богдана Хмельницького. Тут була резиденція гетьмана, і саме в ній у XVII столітті вирішувалася доля майбутнього союзу між Гетьманщиною та Московією.
• Важливий торговий і промисловий центр XIX-XX століть, що мав цегельний, цукровий та шкіряні заводи, зруйнований у Другу світову й згодом відбудований як типове радянське містечко.

Гордістю цього населеного пункту є: Іван-гора – городище, яке згадувалося ще в Іпатіївському літописі 1151 року як фортеця "Іван", урочище Кам’яниця та Сквер Трипільської культури, візитівка Ржищева, який конкурує із селом Трипілля за неформальне звання "столиці трипільської культури".

У місті діють три музеї: Ржищівський археолого-краєзнавчий музей, Музей дерев’яного зодчества та народного мистецтва так Музей образотворчого мистецтва імені Івана Задорожного.

Цікава і сакральна спадщина міста: відроджений Спасо-Преображенський монастир (XVII ст.); Свято-Троїцький храм (XVIII ст.) та меморіал на руїнах костелу тринітаріїв; затоплена Спасо-Преображенська церква (XVIII ст.), що опинилася серед вод Канівського водосховища після 1972 року і нині реставрується.

І, зрештою, Ржищів – мала батьківщина видатної поетеси сучасності Ліни Костенко, яка народилася тут 1930 року.

Тож тут є що подивитися! Головне – вкластися у світловий день і розклад маршруток.

Наступна лекція-мандрівка відбудеться у травні, і присвятимо її Українці та Трипіллю. Стежте за нашими анонсами!

Анонс заходу

Весна – саме той час, коли кожному з нас хочеться якомога більше енергії та внутрішнього оновлення.

Тому Бібліотека Сковороди запрошує вас у найближчий понеділок, 27 квітня, о 15:00 завітати на зустріч із фахівчинею Центру здоров’я і краси – нутриціологинею Тамарою Гаяриною (Gayarina Tamara).

Проводимо ми її в межах ініціативи "Здорові бібліотеки", яку послідовно впроваджуємо як частину своєї стратегії розвитку за підтримки Жива сучасна бібліотека - БФ Бібліотечна країна у межах Українсько-швейцарський проєкт Діємо для здоров‘я

Нагадаємо, що нутриціологія – це сучасний напрям, що вивчає харчування та його вплив на організм людини. А тема зустрічі надактуальна: "Чому важливе очищення організму навесні?" Без складних термінів і надлишкової теорії – лише зрозумілі пояснення та поради, які можна застосувати щодня.

Приходьте послухати, поставити запитання. Й неодмінно знайдете для себе щось корисне!

Солом'янський район: історія громадського транспорту

Є речі, які, на перший погляд, здаються буденними – настільки звичними, що ми перестаємо їх помічати. Чекаємо трамвай на зупинці, спішимо кудись в автобусі, проїжджаємо повз знайомі колії – і не замислюємося, що за цим щоденним рухом прихована ціла історія.

Тож сьогодні Бібліотека Сковороди проведе для вас невеличку віртуальну екскурсію, щоб розповісти про те, як у нашому рідному Солом’янського району розвивався транспортний рух. Від перших трамвайних вагонів до сучасної підземки.

Зупинка перша. Залізничний вокзал: де все починалося

Уявімо себе у Києві кінця XIX століття. Місто стрімко розвивається, і мешканцям вкрай потрібне зручне сполучення із залізничним вокзалом. І ось 1 вересня 1894 року відбувається подія, яка назавжди змінила життя місцевих жителів: вулицями вперше проїхав електричний трамвай – Вокзальною лінією від Бессарабської площі просто сюди, до вокзалу. Так що, окрім початку чергового навчального року, можемо відмічати і день народження солом’янського транспорту.

Зупинка друга. Берестейський проспект: епоха розвитку

Рухаємося далі, курсом на Берестейський проспект. У 1899 році тут відкрили Політехнічну трамвайну лінію, що з’єднала Бессарабку з щойно побудованим Політехнічним інститутом. І майже вісімдесят років – до 1978 року – ця лінія справно служила киянам.

А у 1949 році сюди прийшов і тролейбус. 11 червня по цьому самому проспекту, який тоді звався Брест-Литовським шосе, запустили перший тролейбусний маршрут № 5. Невдовзі, у 1952-му, тролейбусні лінії простягнулися вглиб району – проспектом Повітряних Сил, аж до аеропорту "Київ" (Жуляни).

Зупинка третя. Кадетське шосе: приватна ініціатива

У 1908 році підприємець Давид Марголін на власні кошти збудував приватну Кадетську трамвайну лінію. Йшла вона від Тріумфальних воріт (де нині Повітрофлотський шляхопровід) до Кадетського корпусу (зараз тут знаходиться Міністерство оборони України). Лінія була невеличкою – близько півтора кілометра. Вона мала лише один вагон, який щодня надсилав міський трамвайний парк.

Згодом цю комерційну лінію подовжили аж до Чоколівки. А у 1915 році вона перейшла у власність міста. Проіснувала, правда, недовго – до 1919 року, але залишила помітний слід в історії району.

Зупинка четверта. Солом’янська площа: трамваєм до серця

У 1923 році трамвай вперше доторохтів до самого серця Солом’янки – нинішньою вулицею Митрополита Липківського до Артилерійської школи, де зараз Солом’янська площа. Пізніше, у 1967 році, лінію довели до Залізничного масиву і перетворили на двоколійну. Маршрути тут курсували аж до 2001 року, а відтоді трасою колишнього трамвая їздить тролейбус № 3.

Зупинка п’ята. Відрадний та Борщагівка: курс на швидкість

У 1961 році, під час забудови масиву Відрадний, тут з’явилася нова трамвайна лінія. Найстаріші маршрути Солом’янського району – № 14 та № 15 – курсують нею й досі.

Але справжньою гордістю став швидкісний трамвай – унікальний для України вид транспорту. Лінію вулицею Борщагівською та нинішнім проспектом Гузара будували поетапно у 1968-77 роках. У швидкісному ж режимі з автоматичним регулюванням вона запрацювала в останній день 1978-го року.

Зупинка шоста. Вулиці району: автобусна мережа

Паралельно з трамваями та тролейбусами район обслуговували автобуси. Перша ластівка – 1940 рік, маршрут на Чоколівку. У 1950-х з’явилося вже 5 маршрутів, серед яких виділялися № 9 (сполучав площу Перемоги із заводом "Більшовик") та № 40 (від Солом'янського шляхопроводу до Батиєвої гори).

У бурхливі 1960-ті мережа виросла до понад 15 маршрутів, охопивши всі нові житлові масиви. Коли 1988 року до Києва приєднали Жуляни, з’явився автобус і до аеропорту. Сьогодні ж район обслуговують 11 автобусних маршрутів.

Зупинка сьома. Наша підземка

І наостанок – заглибимося під землю. У 1960 році в Києві відкрили метро, і дві його станції опинилися на межі нашого району.

"Вокзальна" – одна з найперших, відкрита 6 листопада 1960 року. Зверніть увагу на її архітектуру: наземний вестибюль з напівкруглою колонадою прибудований просто до приміського вокзалу, а підземний зал прикрашено вісьмома бронзовими медальйонами з історії України. Не дивно, що у 1986-му станція отримала статус пам’ятки архітектури.

"Політехнічний інститут" – відкрита трьома роками пізніше, а саме 5 листопада 1963 року. Тут зберігається цікавий барельєф "У космос" скульптора Василя Бородая – данина захопленню космічною ерою. А у наземному вестибюлі й досі працює управління всього Київського метрополітену.

До речі, за планми Солом’янський район може отримати ще 5 станцій нової Подільсько-Вигурівської лінії. Але це справа, на жаль, дуже віддаленого майбутнього.

Докладніше про історію транспорта на наших теренах читайте у бібліотечному блозі, який веде Олександр Михайлик – посилання на нього шукайте у коментарях.

Анонс заходу

Дорогі друзі! 29 квітня, о 13:00, Бібліотека Сковороди запрошує вас на просвітницьку зустріч під назвою "Биківнянські могили: про що не знали шістдесятники?", що відбудеться у рамках проєкту "Історична грамотність".

Пройде вона у форматі лекції, що розповість про Биківнянські могили з ретроспективи післявоєнних десятиліть, коли правда про них була ретельно прихована.

Проведе її Олена Полідович, начальник відділу науково-дослідної, науково-виставкової та фондової роботи Меморіальний заповідник "Биківнянські могили".

Під час зустрічі ми дізнаємося про:

• Феномен "відлиги" і десталінізацію другої половини 1950-х років.
• Післявоєнне покоління людей, які проклали шлях у пошуку правди про злочини тоталітарного режиму.
• Місце Биківні у долі шістдесятників – Алли Горської, Василя Симоненка, Леся Танюка.
• Чи могла на початку 1960-х років стати відомою правда про Биківнянські могили?

Чому важливо говорити про це? Щоб пам’ятати про злочини тоталітаризму, не повторювати трагічних помилок та не прирікати своєю недалекоглядністю на страждання наших нащадків.

Приходьте, буде цікаво!