Анонс заходу

25 січня, о 12:00, Бібліотека Сковороди запрошує всіх, хто любить читати, на перший цього року недільний Читацький Клуб!

Приходьте й дізнаєтеся, чому важливо говорити про книгу в різних аспектах:як про довершений літературний твір, що справляє враження;

• як про носій цінної інформації, що розширює горизонти;
• як про провідника у світ емоцій, що дає читачеві шанс перепрожити щось важливе для нього самого;
• і, звісно, – як про явище, що об’єднує людей у спільноту.

Завдяки творам "Танець дикобразів", "Коли відлітають серпокрильці" чи "Мурашині кола" Теї Саніної (Тетяна Саніна) – письменниці й медіаторки відносин, ми спробуємо разом відчути, як життєві історії незнайомих людей, описані фахово і легко водночас, допомагають "просканувати" не тільки власне ставлення до теми та емоційний фон, а й мотивують до конструктиву. 

Багато хто з вас, щойно почавши читати одну з книжок, непомітно для себе прочитав усю трилогію. Уся вона – про людей різної статі, віку, фаху і досвіду. Але кожна з її частин засвідчує спільне: те, що в житті людина робить, чого шукає й прагне, зумовлено її внутрішніми потребами, попереднім досвідом та вмінням узгоджувати їх з оточенням. 

В другій половині зустрічі ми запропонуємо прочитати уривок з однієї з книжок та присвятити час власне емоціям довкола нього. Спробуємо назвати їх, відрефлексувати й трансформувати, скориставшись порадами міжнародного проєкту "Бібліотеки емоцій заради добра".
Допоможе в тім фасилітаторка читань Тетяна Яровицина (Tenditna Syla), а текст підбере сама авторка, яка цього дня буде разом з нами!

Якщо ж ви гадаєте, що, не прочитавши жодної з цих книжок, приходити не варто, то це не так! Завітайте просто з цікавості. Гарантуємо: буде надзвичайно плідно й пізнавально.

Анонс заходу

Друзі, у 2026 році Бібліотека Сковороди започатковує цикл просвітницьких зустрічей у межах проєкту "Історична грамотність". Теми спілкування будуть щоразу різні, але всі вони стосуватимуться історичної пам’яті як фундаментальної цінності держави. Першу зустріч під назвою "Биківня – територія пам’яті" 22 січня о 13:00, з нагоди Дня Соборності України, проведе науковий співробітник Меморіальний заповідник "Биківнянські могили" Микола Бривко.

Масові політичні репресії 1937-1941 років, розв’язані сталінським режимом, були однією з найтрагічніших сторінок української історії ХХ століття. Величезна кількість жертв, похованих у Биківнянському лісі, не лише засвідчила антигуманістичний характер тоталітарної ідеології, а й продемонструвала світові злочинну суть комуністичної системи.

Пам'ять про репресованих і розстріляних має нагадувати, яку високу ціну заплатили українці, виборюючи державну незалежність, соборність і самостійність.

Під час лекції ми дізнаємося:
у чому особливість таємної спецділянки НКВС у Биківнянському лісі;
як совєтська влада реалізовувала політику масового терору щодо власних громадян;
коли і ким була вперше виявлена спецділянка та якими були етапи виборювання правди про злочини Великого терору;
хто із відомих діячів української культури був закопаний нквсниками у Биківні;
що можна прочитати в архівно-кримінальних справах репресованих, а що ще залишається загадкою.

Чому важливо про це говорити? Тому що багатьом трагедіям можна було б запобігти, якби ідея Соборності вистояла 100 років тому, а розбіжності в поглядах українців не призвели до політичного устрою, що влаштував на наших землях кривавий червоний терор.

 

Зустріч з письменником-фантастом Олексієм Деканем

У понеділок, 12 січня, до Центральної бібліотеки Солом’янки з дружнім візитом завітав письменник-фантаст Олексій Декань (Oleksiy Dekan). 

Цікаво, що хоч сам він частенько мандрує – народився в Полтаві, довго мешкав у Харкові, нині живе у Мукачево, – презентує свою творчість у Києві вперше. Приємно, що стався цей дебют саме в нашій читальній залі.

 

Творча зустріч була насиченою, від відвідувачів запитання сипалися одне за одним. Як і коли почали писати? Чому такі сюжети? Що плануєте? Відповіді на деякі з них подаємо нижче…

Як виявилося, писати Олексій почав у шкільні роки. Втім, майже все зі створеного у юності він згодом викинув. Єдина річ, яка через роки воскресла вже під пером професійного письменника – "Нурлінь".

 

Лише 2014 року, після 30-річчя, Декань наважився подати фантастичне оповідання "Гіркі сливи" на літературний конкурс. Друзі не схвалили твір, а от журі присудило винагороду. Відтоді в доробку автора – 15 книг плюс участь у 5 міжавторських збірках.

Для творчості письменника характерне жанрове різноманіття: фантастика, фентезі, трилер, детектив і містика. А ще він перший, хто в Україні пише в жанрі "мешап" (змішування), коли в класичний сюжет інтегруються фантастичні події.

Саме так Олексій створив цикл романів, де нечуєвська Кайдашева сім’я змагається з навалою зомбі й упирів. І зізнався, що спочатку очікував на цілковите несприйняття, особливо з боку освітян. Проте знайшлися викладачі, що порадили ці книжки власним учням. А дехто навіть написав невеличкі наукові роботи про них!

 

Що ще додати? Цей письменник – надзвичайно багатогранна особистість. Проілюстрував більшість своїх книг, три з яких особисто переклав англійською. Чудово знається на рок-музиці й був колись солістом гурту Sarah Said. А ще служить пастором у євангельській церкві.

 

Проєкт "книжки на мільйон", про який ми нещодавно писали, приніс нам книгу Деканя "Хроніки ШІ : Алфавіт для андроїда. Коріння Всесвіту : фантастична антологія". А сам письменник під час зустрічі подарував інші свої хіти – "Нурлінь", "Кайдашева сім’я проти зомбі" та "Кайдашева сім’я проти упирів".

Тож невдовзі шукайте їх на полицях абонемента бібліотеки на вул. Освіти, 14А. Та ще й з автографами автора!

Анонс заходу

21 січня, о 15:00, Бібліотека Сковороди запрошує вас на зустріч з настоятелем храму ікони Божої Матері "Знамення" (ПЦУ) протоієреєм Григорій Фоя, яку ми назвали розлого, але дуже конкретно – "Як традиції та забобони впливають на суспільну поведінку".

Забобони, з одного боку, давно мали б стати архаїзмом. Проте вони стійко зберігаються в сучасному світі як частина "магічного мислення" чи адаптаційної системи людини.

 

З одного боку, забобони та віра в прикмети забезпечують нібито відчуття контролю над непередбачуваними обставинами. Але, разом із тим, вони продиктовані страхом перед невідомим: "Не роби так, бо це вже десь колись трапилося". Пов’язані з ними побутові заборони спонукають радше до бездіяльності, аби не "накликати біду". В умовах стресу ці явища можуть посилюватися, і все більше людей стають забобонними.З традиціями те саме: їхнє дотримання допомагає людині втримати впевненість. З іншого боку, люди часто дотримуються забобонно-ритуальних дій через прагнення відповідати очікуванням групи, навіть якщо особисто в них не вірять. Упередження можуть негативно впливати на гідність та самооцінку особистості, створюючи бар'єри у спілкуванні з іншими. 

 

Про те, як зберегти ясний розум за непевних обставин, вже наступного вівторка поспілкуємося з отцем Григорієм. Готуйте ваші запитання, приходьте! Наш діяльний гість вміє мотивувати!

Емоційні читання

12 січня в Бібліотеці Сковороди відбулися другі "Емоційні читання" в межах міжнародного проєкту "Бібліотеки емоцій заради добра", до якого ми долучилися завдяки ініціативі Bibliothèques Sans Frontières

 

Що ми робили під час цих читань?

 

Під керівництвом нашої колеги-фасилітаторки Марини Чокас (Marina Chokas) учасники зафіксували свій внутрішній стан, з яким прийшли на зустріч.

Далі, працюючи в групах і в колі довіри, ми:
• читали два невеличкі різнопланові оповідання психологині Тетяна Вишко на тему ментального добробуту (обидва сутнісні: про виклики війни, про вічне та людське);
• рефлексували й висловлювали емоції та асоціації під час читання;
• згадували співзвучні моменти з власного життя.

 

Сама ж авторка з цікавістю взяла участь в цих активностях і, на наше прохання, уважно спостерігала за коректністю процесу.

 

Наприкінці зустрічі ми трішки покреативили:

Оскільки оповідання початково були без назви, ми спільно шукали найменування, які їм пасують. Зійшлися на таких варіантах: "Надія є!", "Світло в кінці тунелю", "Точки опори" та просто "Світле оповідання".

Емоції, які відчули при прочитанні текстів, ми відтворили у сценках.

Проживаючи емоції через обрані ролі, знімали напругу, яка вже давно стала звичкою.

Усе це спонукало ближче познайомитися з власними ментальними потребами й відкрило багато ресурсів для розуміння себе, свого стану і того, як можна підтримати інших.

 

Дякуємо за залученість! Попереду ще близько десяти емоційних читань і довколакнижкових активностей. Тож слідкуйте за анонсами!

"Цілющий понеділок" з Тетяною Вишко

Темою січневого "Цілющого понеділка" стало зцілення книгою та як саме читання впливає на внутрішній світ людини.

 

12 січня наша незмінна ведуча, психотерапевтка і письменниця, Тетяна Вишко підготувала презентацію на цю тему та захопливо й доступно пояснила, чому книжки – сила! Ми ж з вами поділимося найважливішим з почутого.

Отже, дослідження показують, що:
• Під час читання активізуються аж 17 ділянок мозку.
• Лише 6 хвилин читання знижують рівень кортизолу (гормону стресу) на 68%.
• Читання «розпаковує» емоції, допомагає самопізнанню та формує здорову емпатію.
• Для дорослої людини книга є безпечним простором для переживання складних тем без загрози для себе.
• Мозок не відрізняє вигадане від прожитого: під час читання активуються ті ж ділянки, що й у реальному досвіді – емоції, пам’ять, тілесні реакції.
• Читання є своєрідним тренуванням мозку, яке змінює емоційне навантаження досвіду та відкриває шлях до внутрішнього зцілення.

 

Що дає читання:
• Покращення настрою.
• Ментальну втечу – відпочинок для мозку.
• Самопізнання та внутрішній діалог.
• Навички критичного й аналітичного мислення.
• Тренує концентрацію, увагу та уяву.
• Допомагає в боротьбі з депресивними станами.
• Профілактує численні захворювання, зокрема старечу деменцію.

 

Книга як дзеркало
• Наші читацькі уподобання – мова внутрішнього світу.
• Ми обираємо історії, які резонують із теперішнім станом, дають форму непроговореному й допомагають назвати те, що складно висловити словами.
• Ми оминаємо історії, щодо яких є певні внутрішні блоки (страхи, заборони), а це – також важливі знання про себе.
• Книга називає те, що довго жило без слів та допомагає побачити власну історію збоку, створює відчуття "я не один/одна".

 

Щиро вдячні пані Тетяні за ці структуровані знання. І хоча книжкова тема у колі бібліофілів є невичерпною, на нас ще чекав сюрприз – Емоційні читання! 

Зустріч із легендарною Галиною Яблонською

Щиро тішимося причетності Бібліотеки Сковороди до відзначення 98-річчя легендарної українки Галини Яблонської, культурологічна зустріч з якою відбулася 11 січня!

Просто так не збираються у прохолодній залі понад півсотні охочих побачити іменинницю. Просто так не їдуть у лютий мороз та ожеледь з лівого й правого берегів Києва та його передмість. Просто так не приходять на зустріч захисники України – щоб подякувати за те, що в юності їм відкрили силу українського слова. 

 

Справа навіть не у поважному віці. Це означає лише одне – в усіх цих людей Halyna Yablonska вклала часточку душі, тепла, уваги, віри й великого таланту надихати. А ще – вміння зупинити час, аби поділитися спогадами, роздумами, зблиснути гумором та... подарувати спокій.

 

Адже за своє непросте життя пані Галина пережила й побачила так багато, що й не здивуєш. І змогла зберегти себе, залишитися справжньою, доброю до людей, вольовою й дієвою – завдяки та всупереч обставинам. Крізь її роки проходили історичні віхи, люди й події, але це тільки додавало їй сили й людяності.

 

Усі ці люди приїхали за натхненням! Їм довелося почекати з годинку, адже пані Галина не звикла з’являтися на публіці абияк. Тож, в очікуванні часу, коли вона зайде до зали – красива, ошатна, модно вбрана і... на підборах, ми розмовляли про неї. І було про що!

 

У пригоді стала презентація про її плідний життєвий шлях і про найвідоміші ролі в театрі та кіно (а їх понад сотню!), до створення якої ми в травні 2025 року долучалися, опрацьовуючи архів легенди, а також розширюючи статтю у Вікіпедії.

 

 Зала зустрічала Галину Яблонську стоячи. Було багато запитань, промов, подяк, побажань, пісень. До всіх її звань і статусів з’явився ще один – поетеса-піснярка! Наш колега Ігор Якубовський довів це, виконавши 7 пісень на слова пані Галини та віршовані присвяти.

 

Була розділена радість від того, що серед лауреатів Всеукраїнської літературно-мистецької премії "Київська книга року – 2025" в номінації "Поезія" – збірка поезій Галини Яблонської "Всього бувало у житті…", яку друзі видали на честь її 97-річчя, і яку ми велелюдно презентували рік тому!А розпочалася розмова словами: "Ми, українці, дуже багато плакали. Я хочу, щоб ми навчилися радіти, попри все… Дякую вам, що ви прийшли!" 

Екскурсія по вулиці Освіти

Суботній ранок 10 січня зібрав біля Книгарні "Є" на початку вулиці Освіти понад 20 екскурсантів. Морозний, але й добряче сонячний ранок, після чергового варварського обстрілу Києва росіянами, збадьорив і довів кожному, що поряд є плече однодумця і Бібліотека Сковороди, місія якої – єднати.

 

Мандрували ми під проводом краєзнавця Олександр Михайлик тією самою вулицею Освіти, з якої у 2024 році й розпочалися наші бібліоекскурсії.

 

Що ж цікавого довідалися, про що згадали та що побачили екскурсанти цього разу?

Вулиця народилася ще наприкінці 1930-х. Першою її назвою була Нова 6-та. Сучасне ім’я носить з 1953 року, адже тут були зведені гуртожитки Університету імені Тараса Шевченка.

 

У одному з них – за адресою Освіти, 4 – в студентські роки мешкало чимало юнаків та дівчат, які згодом стали видатними письменниками. Ось найвідоміші імена – Василь Симоненко, Микола Сом, Юрій Мушкетик, Тамара Коломієць, Борис Олійник, Василь Діденко і навіть майбутній класик білоруської літератури Володимир Короткевич!

 

Найстарішою ж будівлею, давнішою за саму вулицю, є гуртожиток за № 5. Його побудували ще 1932 року. Адже з 1931 по 1941 роки на місці сучасного КНУБА існував Інститут харчової промисловості. Восени 1943-го головну будівлю було зруйновано. А от всі навколишні споруди вціліли і згодом перейшли до інших вишів.

 

Дуже цікавою є й забудова другого кварталу вулиці. Це 4-поверхові будинки та гуртожитки 1950 року авторства архітекторів Миколи Шила та Людмили Шкаруби. Як відрізнити, де чиї? Елементарно: якщо мансардні поверхи, схожі на шпаківні, відсутні – це Шило, якщо є, то Шкаруба.

Звісно, ми не могли не завітати до рідної бібліотеки. В приміщенні, яке головна книгозбірня Солом’янського району займає з 2008 року, екскурсанти почули її історію, що почалася у жовтні далекого 1946-го.

 

Відпочивши ж у гостинній читальній залі, незамерзущі мандрівники продовжили подорож. І недаремно. Бо між будинками № 16 та 18 знайшли точне місце, де у 1958 році знімали сцени зараз забутого, а колись досить відомого фільму "Вулиця молодості".

Фінішували ми біля колишнього кінотеатру "Зірка". Збудований 1953 року за індивідуальним проєктом (це рідкість тоді!) архітектора Яхненка, він крутив кіно понад 4 десятиліття. А з кінця 1990-х у приміщенні діє розважальний клуб. І попри надбудову, фасад будівлі майже не змінився.

 

Друзі, ми попрощалися з пішохідними екскурсіями до весни. Але Центральна бібліотека Солом'янки імені Григорія Сковороди відкрита для вас завжди – і як місце, де можна взяти цікаву книжку, і як культурний хаб району, що постійно проводить зустрічі з письменниками, концерти та мовні курси, і як такий потрібний сьогодні пункт незламності!