Вільям Шекспір – англійський драматург єлизаветинської епохи, актор і поет. Точна дата народження невідома, є інформація про дату хрещення 26 квітня 1564 року.
Справжнє прізвище Вільяма збереглося на п'яти церковних ділових паперах у вигляді незрозумілих підписів, «Шакспер», що принципово відрізняється від Шекспір. Більшість виданих в той час шекспірівських творів підписані іменем William Shakespeare, що підкреслює його смислове значення і більше нагадує псевдонім, бо особисті імена так не писались. Також є загодкою те, що не збереглось жодного рядка, написаного рукою Шекспіра.
Великим сумнівом, щодо шекспірівського авторства викликає те, що Вільям ніде не вчився, окрім граматичної школи, і ніде не бував за межами Англії. Але його твори вражають неперевершеною художньою майстерністю, філософською художньою глибиною проникнення в найважливіші проблеми буття. Це свідчить про геніальність автора, а також енциклопедизм його знань, яким не володів жоден з його сучасників. Словник Шекспіра налічує понад 20 тисяч слів, в той же час як у Френсіса Бекона, Віктора Гюго набагато менший.
Спираючись на численні доказові матеріали, він доводить, що за ім'ям Шекспіра криється молодий аристократ граф Ретленд, близький друг лорда Саутгемптона. Їх пов’язувало соціальне походження і вік, а ще велика любов до театру. За їх фінансової підтримки був збудований театр «Глобус» де відбувались всі прем’єри п’єс Шекспіра.
Але хто б не стояв за цим всесвітньо відомим іменем, шекспірівські твори з надзвичайною силою виразності відбили всю гаму ренесансних роздумів і почуттів. У зв'язку з цим творчий шлях Шекспіра традиційно поділяють на три періоди.
До першого періоду (1590-1600) відносять драми-хроніки (9), комедії (10), трагедії (3), обидві поеми – «Венера і Адоніс» (1592), «Зганьблена Лукреція» (1593) та сонети (1593-1598). Паралельно з хроніками Шекспір пише цілу низку комедій: «Комедія помилок» (1592), «Приборкання непокірної» (1593), «Два веронці» (1594), «Марні зусилля кохання» (1594), «Сон літньої ночі» (1595), «Венеціанський купець» (1596), «Багато галасу даремно» (1599), «Віндзорські витівниці» (1598), «Як вам це подобається» (1599) і «Дванадцята ніч» (1600), а також три трагедії: «Тіт Андронік» (1593), «Ромео і Джульєтта» (1594) і «Юлій Цезар» (1598).
Другий період творчості Шекспіра (1601-1608 pp.) позначений заглибленням поета в аналіз трагічних суперечностей людини. Три комедії, написані в цей час, («Троїл і Крессіда» (1602); «Кінець діло вінчає» (1603); «Міра заміру» (1603) несуть на собі печать трагічного світосприйняття. Драматургічний геній Шекспіра того часу найповніше відображений в трагедіях: «Гамлет» (1601), «Отелло» (1604), «Король Лір» (1605), «Мак бет» (1606), «Антоній і Клеопатра» (1607), «Коріолан» (1607), «Тімон Афінський» (1608).
І накінець третій, романтичний період, який охоплює 1609 – 1612 роки. В цей час він створює чотири трагікомедії, або романтичні драми: «Перікл»(1609), «Цимбелін»(1610), «Зимова казка» (1611); «Буря» (1612) і історичну-драму «Генріх VIII».
Спадщина його творчості є великим надбанням для світової літературної драматургії, поезії, театрального мистецтва, яка вплинула на творчість митців усього світу і зберігає свою актуальність до нашого часу.
