Жіночі імена

"Жіноча українська література третього тисячоліття" - рубрика літературних знайомств.

Веде завідувачка абонементом ЦРБ імені Ф.Достоєвського Олена Рижих.

Літературознавці і критики багатьох країн століттями дискутують з приводу "чоловічої" і "жіночої" літератури. І хоча офіційного визнання такого поділу в літературі не існує, він все-таки є і має дуже давню історію. 

Сафо, Жорж Санд, Франсуаза Саган, Маруся Чурай, Марко Вовчок, Грицько Григоренко, Олена Пчілка, Леся Українка, Ольга Кобилянська, Анна Ахматова, Марина Цвєтаєва, Шарлотта Бронте і багато інших витримали випробування часом і навіки залишилися в історії літератури.

Жінкам підвласні всі жанри і теми літератури: від оповідань до романів, п'єс, поезій; від літературних досліджень до літератури розважального характеру, яку ми читаємо в транспорті.

"Жіноча" література має неповторну ауру тонкої іронії і гумору, серйозної аналітики і критики, реалістичної довершеності і неймовірної любові та щедрості до людей, всього того, що є сутністю жінки.

Сучасні українські літераторки гідно несуть естафету своїх попередниць.

Бібліотекар пропонує рубрику знайомств з найпомітнішими представницями "жіночої" літератури нашого тисячоліття.

ЛІНА КОСТЕНКО

Поетеса Ліна Костенко - наша сучасниця. Як митець, вона "вписана" у свій час. Для багатьох вона уособлює альтернативну, тобто справжню Україну. Твори Ліни Костенко стали класикою і увійшли в шкільні хрестоматії.

"Цариця поезії в Україні" - так назвав Ліну Костенко американський літературознавець Джордж Луцкий, - має право претендувати на Нобелівську премію в галузі літератури. Були часи, коли згадувати це ім'я вважалося крамолою. Ліна Костенко, блискуче дебютувавши трьома збірками, замовкла на довгі шістнадцять років. Але це було не мовчання, а замовчування. Ліна Василівна була занадто безкомпромісною, аби не стати скалкою в оці представника тоталітарного режиму. Та коли поезія Ліни Костенко знову повернулася до читача, усі зрозуміли - це назавжди.

Професор Микола Ільницький окреслив життя і творчість поетеси містким визначенням - "вірність поезії як долі". Доля прозирає крізь вірші, поезія є долею, тут уже важко щось одне виокремити. Вкрай малослівна щодо себе самої, Ліна Костенко залишає нам право побачити у віршах відблиск свого життя, високих почуттів, тяжкої письменницької праці. Її біографія наче вписана у творчість, інкрустована у поезію.

Слово Ліни Костенко трудиться з другої половини ХХ століття і, увійшовши у століття ХХІ-ше, продовжує бути вмістом наших суспільних проблем і нашої духовності.

Слово Ліни Костенко - це опозиція хамству. Не сприймаючи і не приймаючи "політичної біжутерії" - нагород від влади, що агонізувала в своїй корумпованості, - Ліна Костенко досягає висот у культурі своїм талантом від Бога і своєю зосередженістю на літературній праці, котра не знає відпочинку. А нагороди за працю сприймає як засіб літературного визнання. 

В 1987 році за роман "Маруся Чурай" і збірку "Неповторність" їй була присуджена Державна премія імені Тараса Шевченка.

Все більше знавців її творчості приходить до думки, що вона належить до обраного кола кращих поетів сучасності. В 1980 році а США відбувся Всесвітній конгрес "Ліна Костенко - поет і мислитель".

У 1994 році вийшли "Інкрустації", перекладені італійською мовою. Ліні Костенко присудили премію Франческо Петрарки. В передмові було сказано "світовій поетесі Ліні Костенко".

У 2000 році Ліна Костенко стає Лауреатом Міжнародної премії імені Олени Теліги.

За видатні особисті заслуги перед українською державою Ліна Костенко нагороджена вищим орденом України - орденом князя Ярослава Мудрого.

Її твори перекладені англійською, білоруською, болгарською, естонською, іспанською, італійською, німецькою, польською, португальською, російською, румунською, сербською, словацькою, французькою, хорватською, угорською, чеською, шведською. 

Книжки Ліни Костенко вже давно стали бібліографічною рідкістю. Її творчість представлена основними збірками.

Поетичні збірки:

• "Промінь землі" (1957)
• "Вітрила" (1958)
• "Мандрівки серця" (1961)
• "Над берегами вічної ріки" (1977)
• "Неповторність" (1985)
• "Сад нетанучих скульптур" (1987)
• "Бузиновий цар" - збірка віршів для дітей (1987)
• "Вибране" (1989)

Історичні романи у віршах:

• "Маруся Чурай" (1979)
• "Берестечко" (1995)

Відзначені збірки є у фондах ЦРБ імені Ф.Достоєвського.

Костенко, Л.В. Сад нетанучих скульптур: Вірші, поема-балада, драматичні поеми. - К.: Рад. письменник, 1987. - 207с.

В книгу увійшли поема - балада "Скіфська Одиссея", драматичні поеми "Сніг у Флоренції" та "Дума про братів неазовських".

Костенко, Л.В. Маруся Чурай: Іст. роман у віршах. - К.: Веселка, 1990. - 159 с. 

З піснями Марусі Чурай рушали в походи козацькі полки гетьмана Богдана Хмельницького. Їх співав і співає український народ. Велике кохання і жорстока зрада, трагічна смерть коханого і суд громади, драматичне життя легендарної Чураївни не залишає байдужим жодного, хто відкриє цю книгу.

Чурай Маруся винна у одному:

Вчинила злочин в розпачі страшному,

Вчинивши зло, вона не є злочинна,

Бо тільки зрада є тому причина.

Не вільно теж, караючи при цім 

Не урахувати також і чеснот.

Її пісні, як перло многоцвітне,

Як дивний скарб серед земних марнот.

Тим паче зараз, при такій війні...

Про наші битви - на папері голо.

Лише в піснях вогонь отой пашить.

Таку співачку покарать на горло, - 

Та це ж не що, а пісню задушить!

Костенко, Л.В. Берестечко: Історичний роман. - К.: Укр. письменник, 1999. - 157 с.

Віршована розповідь про оду з найбільших трагедій української історії - битву під Берестечком. Написана ще в 1966 - 1967 роках, вона не раз дописувалася на всіх етапах наступних українських трагедій - і після поразки 60-х років, і в безвиході 70-х, і в оманливих пасках 80-х.

Усі народи. А відтак і мій,

у чомусь винні, скоївши й не скоївши,

як винен той Варфоломій за те

Варфоломіївське побоїще.

О горе нам!.. Я вже як ті пророки.

Що часом божеволіли з жалю.

Я знаю свій народ, кляну його пороки.

Але за нього Господа молю!

Якщо ви бажаєте переглянути Інтернет - ресурси з інформацією про Ліну Костенко, натисніть тут. В пошукових системах "Яндекс", "Google" багато сторінок, присвячених Ліні Костенко.

ОКСАНА ЗАБУЖКО

"Творчість Оксани Забужко, поетична і публіцистична - це своєрідна спроба філософського осягнення людської екзистенції, прагнення зрозуміти природу іншого".

Народжена в Луцьку в 1960 році. Закінчила філософський факультет (1982) та аспірантуру в естетики (1985) Київського державного університету імені Т.Шевченка. Довгий час працювала викладачем Київської державної консерваторії імені П.І.Чайковського, де вона читада естетику. Слухати її лекції мали змогу студенти Гарвардського, Єльського, Колумбійського університетів. В 1992 році викладала україністику в університеті Пенн-Стейт. З 1989 року є старшим науковим співробітником інституту філософії НАН України. У січні 2009 року нагороджена орденом княгині Ольги.

Оксана Забужко звичайна і незвичайна водночас. Авторка роману - лонгсселера "Польові дослідження з українського сексу", книжки, яку Вадим Скуратівський назвав "єдиним літературним скандалом в українському письменстві кінці, тепер уже, минулого віку"; філософ, чиї наукові розвідки прегарні авторською пошуковістю і глибиною думки; дуже жіноча жінка, що полюбляє вишукані прекраси і хороший макіяж; вельми дотепна і смілива людина.

Оксана Забужко - перша українська письменниця, яка живе за гонорари від написаних книг. З часу виходу "Польових досліджень з українського сексу" (1996) залишається найпопулярнішою україномовною письменницею (загальний наклад проданих її книжок станом на 1 січня 2003 року становить понад 65 тисяч примірників).

Має широке міжнародне визнання. Її вірші перекладалися 16 мовами світу.

І 1997 році цдостоєна Поетичної Премії Фонду Всесвітнього Зобов'язання (США). В 1996 році нагороджена премією Фонду імені Гелен Щербань0Лапіка (США), Фундації Ковалевих (1997), Фонду Рокфелера (1998), Департаменту культури м.Мюнхена (1999), Департаменту культури м.Грац (2002). В 2006 році журнал "Кореспондент" включив Оксану Забужко в число учасників рейтингу ТОП - 100 "Самих впливових людей України".

В 2013 році Оксана Забужко з романом "Музей покинутих секретів"  стала лауреатом Міжнародної літературної премії для письменників Центральної Європи "Ангелус".

Поезії:

• "Травневий іній" (1985)
• "Диригент останньої свічки" (1990)
• "Автостоп" (1994)
• "Kingdom of Fallen Statues" (1996)
• "Новий закон Архімеда. Вибрані вірші 1980 - 1998" (2000)
• "Друга спроба: Вибране" (2005)

Проза:

• "Інопланетянка" (1992)
• "Польові дослідження з українського сексу" (1996)
• "Казка про калинову сопілку" (2003)
• "Сестро, сестро" (повісті і оповідання) (2003)
• "Музей покинутих секретів" (2009)

Філософсько-літературознавчі праці:

• "Дві культури" (1990)
• "Шевченків міф України" (1997)
• "Філософія Української ідеї та європейський контекст: франківський період" (1992)
• "Notr Dame d'Ukraine: Українка в конфлікті міфології" (2007)

Публіцистика:

• "Хроніки від Фортінбраса" (1999)
• "Let my people go.15 текстів про українську революцію" (2005)

Інсценізації та екранізації:

• "Дівчатка" в ефірі чеського радіо - 2008
• "Польові дослідження з українського сексу" театр "Полонія" (Варшава) - 2003
• Київський Експериментальний театр - 2006 (гастролі у Львові, Ялті, Торонто)
• "Прип'ять. Натюрморт" музичне відео - 2002
• "Хроніка від Фортінбраса" - Київська студія хронікально-документальних фільмів - 2001
• "Клітемнестра": Моноопера. Прем'єра Меркін Хол, Нью-Йорк - 1998
• "Попіл" ("Попелюшка"). Прем'єра Гарвардська театральна майстерня - 1997

Відзначені збірки є у фондах ЦРБ імені Ф.Достоєвського.

Забужко, Оксана Notr Dame d'Ukraine: Українка в конфлікті міфології. - К.: Факт, 2007. - 640 с.

Це вражаюча інтелектуальна подорож крізь віки, культури й конфесії у пошуках "України, яку ми втратили". Ключем до неї стає розкритий письменницею "код Лесі Українки". Аристократка і єретичка, спадкоємиця древнього лицарського роду і продовжувачка гностичної династії, ця найвидатніша з українок залишилася незрозумілою в радянській Україні і майже незнаною широкому загалу в Україні незалежній.

Забужко, Оксана Польові дослідженняз українського сексу:
Роман. - К.: Факт, 2004. - 176 с. 

Перший бестселер незалежної України. Сексуальна одісея художника і поетеси, розгортаючись в Україні й Америці кінця ХХ століття, обертається правдивою середньовічною містерією, в якій гкроїня проходить кругами недавньої української історії, щоб зустрітися віч-на-віч з Дияволом.

В Європі книга розцінена як "візитна картка нової України".

Забужко, Оксана Шевченків міф України. Спроба філософського аналізу. - К.: Факт, 2007. - 148 с. 

У чому все-таки причина дотеперішньої загадкової абсолютности постаті Шевченка в українській духовній культурі? На який образ  себе самого запрограмував він Україну своїм мфом у культурі. Які смисли земної історії зашифровані в Шевченківському тексті, коли підходити до нього з ключем традиційної української демонології.

Забужко, Оксана Філософія української ідеї та європейський контекст: франківський період. - К.: Факт, 2006. - 156 с.

Перша праця, в якій філософія національної ідеї розглядається як самостійна інтелектуальна течія. Автор дослідує місце цієї течії в європейській і українській свідомості новітнього часу - ХІХ- початку ХХ століття. Окремий розділ присвячено національно-екзистенційним поглядам Івана Франка.

Забужко, Оксана Let my people go: 15 текстів про українську революцію. - К.: Факт, 2005. - 232 с. 

Це особиста письменницька "хроніка революції". Це спроба відповісти на питання як водночас ПРОЖИВАТИ історію і ПИСАТИ про неї.

Якщо ви бажаєте переглянути Інтернет-ресурси з інформацією про Оксану Забужко, натисніть тут. В пошукових системах "Яндекс" та "Google" багато сторінок, присвячених Оксані Забужко.

ЛЮКО ДАШВАР

Люко Дашвар - псевдонім Ірини Червоної. Подейкують, таке дивне ім'я створене шляхом сполучення імен її друзів.

Про цю письменницю відомо небагато. Народилася 2 травня 1954 року в Херсоні. Має дві вищі освіти - Одеський інститут легкої промисловості (інженер-механік) та Академія державного управління при Президентові України (магістр державного управління). У журналістиці з 1986 року. У Херсоні заснувала дві газети, працювала головним редактором газети "Селянська зоря" та жіночого глянцю. З 2001 року живе у Києві.

Почала писати сценарії для кіно: "Луна Одесса" і "Время - это все". З 2006 року займається тільки літературною діяльністю.

Письменниця і сценаристка Люко Дашвар - унікальне явище в українській літературі. Її перший роман "Село не люди" став лауреатом конкурсу "Коронація слова 2007". Наступний роман, "Молоко з кров'ю", став дипломантом "Коронації слова 2008" та переможцем конкурсу "Книжка року Бі-Бі-Сі-2008".

Третій роман авторки "Рай.Центр" став дипломантом конкурсу "Коронація слова 2009" у категорії "Вибір видавців".

Четвертий роман - "Мати все" - вийшов восени 2010 року. Загальний наклад цього роману на кінець року вже складав 52 тисячі примірників. 2010 року конкурс "Коронація слова" надав письменниці офіційний статус "Золотого автора" - автора, чиї твори продані накладом понад 100 тисяч примірників.

Є книги, які ми примушуємо себе читати. Книги ж Люко Дашвар самі примушують їх читати. Відкривши книгу, ти просто не в змозі відірватися від неї - настільки вона цікава і добре написана. А відриваєшся тільки тоді, коли розумієш, що перегортаєш вже останню сторінку роману.

Відзначені збірки є у фондах ЦРБ імені Ф.Достоєвського.

Люко Дашвар Село не люди: Роман. - Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2007.

У селі все про всіх знають. Нічого не приховаєш. Тим більше - палку пристрасть дівчини-школярки Катерини до одруженого чоловіка Романа, батька її однокласника Олександра. Але невдовзі хлопець гине. У його трагічній смерті звинувачують Катю. Дівчина страждає. Та біда не ходить одна... Куди подітися засудженій нромадою, наляканій та самотній Каті? Чим завершаться поневіряння нової Лоліти? Чи знайде вона своє щастя? Чи вистоїть під жорстокими ударами долі? Всевишній знає правду і не покине невинну душу на поталу юрбі. 

Люко Дашвар Молоко з кров'ю: Роман. - Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2008.

Першій красуні на селі Марусі - румунці до пари став Льошка - розумний, красивий, успішний, - то 1 жити б їм як королям. І яке їй діло до сусіда, хирлявого рудого Стьопки-німця в поламаних окулярах? От тільки чомусь щоночі йде він до бузкового куща біля Марусиної хати, і щоночі вона відчиняє вікно.

Люко Дашвар Рай.Центр: Роман. - Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2009.

У новому бестселері Люко Дашвар "Рай.Центр" десь наївно, а десь іронічно розповідається мінорна романтична пригода кількох людей, прибулих до міста над Дніпром. Двоє молодих хлопців і одна дівчина - Люба, Гоцик і Макар - приїздять навчатися до Києва з такою оригінальною ідеєю, як "чогось добитися".

У пошуках грошей і себе комусь доводиться займатися агітацією за несимпатичну політ силу, комусь переспати з багатою жінкою, а, наприклад, Люба працює прибиральницею в "царському селі".

Головні герої книги постійно демонструють зневагу до багатих, крутих і "метросексуалів"...

У "Рай.Центрі" є міцний сюжет і його цікаво читати хоча б один раз.

Люко Дашвар Мати все: Роман. - Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2010.

В основу роману письменниця поклала реальну життєву історію, яку колись побачила на одеському пляжі і в якій, переконана письменниця, багато людей побачать своє власне невигадане життя.

Це історія професорської доньки, у якої ьуло все: турботлива мама, коханий чоловік, гарна квартира, вдосталь грошей - ідеальне життя. Але - "багаті теж плачуть". Підступ і брехня - ось на чому "авторитарна" мати побудувала родинну ідилію.

Головний редактор видавництва "Клуб сімейного дозвілля" Світлана Скляр зазначила: "...Це історія про нас, українських жінок. Про наші кохання, втрати і зради, про бажання мати ВСЕ і про наслідки того ВСЕ. Авторці вдається зазирнути в душі читачів, змусити відчувати, переживати - не бути байдужим".

Якщо ви бажаєте переглянути Інтернет-ресурси з інформацією про Люко Дашвар, натисніть тут.

ДАРА КОРНІЙ
"В пошуках світу і відповідей" натрапила на цікаву письменницю Дару Корній. Перше враження - це ковток смачної холодної води в літню спеку. А далі - п'єш солодку крижану воду і не можеш зупинитись. Отож і від письма Дари вже несила відірватись.

"Відповіді зазвичай на поверхні. І ви їх знайдете, або вони вас самі відшукають, коли прийде пора". (Дара Крній. Зірка для тебе)

Якщо ви шукаєте відповіді, або світ, де можна сховатися від сьогоднішніх подій - познайомтесь з Дарою Корній - не пошкодуєте.

Мирослава ЗАМОЙСЬКА - так насправді звуть Дару Корній. Чому саме Дара Корній при такому милозвучному прізвищі? Дариною звуть доньку (починала писати для неї казки), а Корній - дівоче прізвище матері. "Така от данина двом найважливішим для мене жінкам, предкам і нащадкам". Донька і мама для неї найперші і найсуворіші критики. 

Народилася на Волині, зараз живе у Львові, працює у Львівській національній академії мистецтв. Закінчила журналістсько-редакторське відділення Української академії друкарства.

Володарка третьої премії "Коронації слова" 2010 року за роман "Гонихмарник". Другий великий твір письменниці "Тому, що ти є" - "Вибір видавців" у конкурсі "Коронація слова - 2011". Він теж був написаний у жанрі міського фентезі. Третій роман - "Зворотний бік світла" - це "Вибір видавців" у конкурсі "Коронація слова - 2012". Також серед нагород авторки - відзнака "Дебют року" від видання "Друг читача", премія асамблеї фантастики "ПОРТАЛ - 2011" - "Відкриття себе" імені В.І.Савченка. Видавці називають Дару Корній "українською Стефані Майєр". Хоч письменниця переконувала, що між нею та Майєр немає нічого спільного журналісти вперто продовжують їх порівнювати. Але пише вона не про вампірів, а про українських міфологічних істот. Адже наші гонихмарники нічим не гірші за іноземних вампірів!

ЄВГЕНІЯ КОНОНЕНКО

Народилася 17 лютого 1959 р. у Києві. Закінчила механіко-математичний факультет Київського державного університету ім. Т.Шевченка (тепер - Київський національний університет ім. Т.Шевченка) (1981) та французьку філологію Київського інституту іноземних мов (тепер - Київський лінгвістичний університет) (1994). Працює науковим співробітником Українського центру культурних досліджень. За переклад антології французького сонета стала лауреатом премії ім. М. Зерова (1993). Член Національної спілки письменників України та Асоціації українських письменників. Живе у Києві.

Уже прозовий дебют Євгенії Кононенко у "Сучасності" дав підстави говорити, що в українську літературу прийшов цікавий прозаїк із оригінальним стилем. Багатьом оповіданням Євгенії притаманні передовсім легкість і розкутість письма, динаміка та внутрішній аристократизм, навіть тоді, коли вона описує нашу житейську дріб'язковість. У ранніх творах Євгенії ще відчувався помітний влив французьких майстрів (насамперед, Гі де Мопассана), однак це також додавало їм шарму А ще вона добре володіє діалогом та вдало будує сюжети, а це допомагає динамізувати оповідь.
Євгенія Кононенко пише про сучасну жінку та її проблеми і пише без зайвих прикрас, тому й оповідання видаються наче вихопленими з життєвого виру.Авторка порушує складні І важливі питання людського буття.
Прозові твори Євгенії перекладені англійською ("From Three Worlds" (1996: оповідання "Три світи", назва якого трансформувалася у назву антології), "Two Lands, New Visions" (1998: оповідання "Елегія про старість"), німецькою ("Die Kürbisfürstin" (2000 оповідання "На ліву ногу", надруковане під назвою "Ein verhexter Tag"), французькою (оповідання "Три світи", надруковане під назвою "Elegie Kievienne" у часописі "Diagonales - Est - Ouest", 1999) та хорватською (оповідання "Нові колготи", опубліковане у журналі "Коїо", 2000 - Nr. 1) мовами.

Відзнаки:
лауреат спільної премії імені Миколи Зерова Міністерства культури України й посольства Франції
лауреат літературної премії «Гранослов»
лауреат Всеукраїнського рейтингу «Книжка року»
лауреат Всеукраїнського конкурсу романів, кіносценаріїв і п'єс «Коронація слова»
лауреат премії часопису «Сучасність»
лауреат літературної премії часопису «Березіль»
переможець Другого всеукраїнського конкурсу радіоп’єс «Відродимо забутий жанр» Національної радіокомпанії України
переможець всеукраїнського конкурсу оповідання на київську тематику «З Києва з любов’ю»
перша премія міжнародного літературного фестивалю «Просто так»

Бібліографія

Сестра. Повість / Березіль, 1996. - Ч.11-12

Колосальний сюжет. Збірка оповідань. - Київ: Задруга, 1998

Імітація. Роман. - Львів: Кальварія, 2001, 2008

Зрада. ZRADA made in Ukraine. Роман. - Львів: Кальварія, 2002

Без мужика. Збірка короткої прози. - Львів: Кальварія, 2005, 2006, 2008

Повії теж виходять заміж. Збірка новел. - Львів: Кальварія, 2005, 2006; Книжковий Клуб «Клуб сімейного дозвілля» — DirectGroup Bertelsmann, 2007

Зустріч у Сан-Франциско. Збірка оповідань. - Київ: Дуліби, 2006

Жертва забутого майстра. Роман. - Київ: Грані-Т, 2007

Новели для нецілованих дівчат. Збірка новел. - Львів: Кальварія, 2006, 2009

Книгарня «ШОК». Збірка новел та есе. - Львів: Кальварія, 2009, 2010

Російський сюжет. Повість. - Львів: Кальварія, 2012

Ностальгія. Роман. - Львів: Кальварія, 2013

У черзі за святою водою" (есеї) (PR-PrimeCompany, 2013)
Кат (новели) (Видавництво Кальварія, (2014)

Симбалайн. Збірка короткої прози і поезій. - Львів: Кальварія, 2015

Дитячі книги:

Інфантазії: За мотивами поезій Клода Руа. - Київ: Факт, 2001

Неля, яка ходить по стелі. - Київ: Грані-Т, 2008, серія «Сучасна дитяча поезія»

Неля сходить зі стелі. - Київ: Грані-Т, 2009, серія «Сучасна дитяча поезія»

Бабусі також були дівчатами. - Київ: Грані-Т, 2010, серія «Дивний детектив-08»

Поезія:

Вальс першого снігу. Збірка поезій. - Київ: Спілка письменників України, 1997

Есеїстика

Героїні та герої. Збірка есе. - Київ: Грані-Т, 2010, серія «De profundis»

У черзі за святою водою. Збірка есе. - Київ: PR-Prime Company, 2013, e-book

Відзначені збірки є у фондах ЦРБ імені Ф.Достоєвського.

 Зрада. ZRADA made in Ukraine. Роман. - Львів: Кальварія,

2002. – 160 с.

Гостросюжетна історія про загадкову смерть молодої жінки і про приватне розслідуванні, яке проводить її подруга. У хитромудру інтригу з неправдивими версіями вплетено всебічне осмислення зради — подружньої, національної, синівської. А от хто і за що вбив Вероніку Раєвську-Стебелько, читач дізнається лише на останніх сторінках романа.

Повії теж виходять заміж. Новели. - Львів: Кальварія, 2006. – 192 с.

Назва цієї збірки новел не менш оманлива, аніж варіанти доль багатьох її героїнь. Заміжжя і побут гнітять їх, залишаючись чи не єдиною реальністю, на яку можна сміливо опертися у житті, сповненому короткотривалих почуттів та довготривалих переживань. Зріз життя не одного покоління, події, що відбуваються за лаштунками дверей багатьох помешкань та на вулицях Києва. Виживання у «новій» столиці незалежної України в умовах «дикого ринку», спорадичні вояжі на Захід, іноді під приводом службовим, іноді — інтимним, а часто під обома...

 Кононенко Є. Три світи: Вибранв новели. – Львів:ЛА «Піраміда»

2006. – 152 с.

Малу урбаністичну прозу Євгенії Кононенко без вагання можна віднести до помітних здобутків сучасної української літератури. Її творам притаманні легкість і розкутість, динаміка та внутрішній аристократизм. У своїх кращих новелах та оповіданнях Євгенія Кононенко надзвичайно реалістично й майстерно змальовує беззахисну і зранену жіночу душу.

Жанна Куява

«Уміння віддано любити – моя найбільша від Бога нагорода і водночас найдошкульніша прикрість. Адже, як казала героїня мого роману «Нічниця» баба Ріпа, «не кожен і витримає таку любов»…
Народилася 25 січня 1980 року в селі Датинь Ратнівського району Волинської області. Через п’ять років з родиною переїхала до села Смолярі, що на Старовижівщині. Там закінчила дев’ятирічну школу, відтак — десятий клас Датинської ЗОШ І-ІІІ ступенів Ратнівського району. У 1995–1999 рр. навчалася у Володимир-Волинському педагогічному училищі (нині — коледж) імені А. Ю. Кримського.
Чотири роки, з 1999-го до 2003-го, працювала вчителем Любохинівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Старовижівського району. За цей час здобула вищу освіту на педагогічному факультеті Волинського національного університету імені Лесі Українки.З вересня 2003 року близько двох років — кореспондент, згодом завідувачка відділу Старовижівської районної газети «Сільські новини», з 2005 р. — журналіст Всеукраїнської газети «Сім´я і дім», з 2007 р. — керівник кореспондентського пункту газети «Сім´я і дім» у Києві.
Жанна Куява – українська письменниця,літературний критик, успішна письменниця. Почавши з журналістки,авторка згодом вирішила спробувати себе в літературі. Її літературний дебют 2012 року виявився напрочуд удалим: перший роман «Нічниця» на літературному конкурсі «Коронація слова» здобув спеціальну відзнаку - «За ексклюзивний жіночий твір Головна ознака дебютного роману– інтригу витримано до самого фіналу, а композиційно якісний, живий, із дбайливо виписаним тлом та невимушеною гнітючою атмосферою сучасного українського села сюжет, історія запопадливої пристрасті, маніакальної закоханості, з цілком логічним фіналом «словом, усі померли» – залишає неоране поле для читацьких переживань, роздумів та висновків. Як і належить добрій книжці, а наступний – «Із медом полин» - 2013 року сповнений справжнього реалізму та невичерпної народної мудрості, потрапив до п’ятірки фіналістів конкурсу.

Відзнаки:
2012 — за роман «Нічниця» отримала спеціальну відзнаку «За ексклюзивний жіночий твір» у літературному конкурсі «Коронація слова 2012»;2013 — лауреат XIV книжкової виставки-форуму «Українська книга на Одещині — 2013» за роман «Нічниця» у номінації «Сучасне літературно-художнє видання»;
2013 — дипломант у номінації Романи Міжнародного конкурсу романів, кіносценаріїв, п'єс та пісенної лірики «Коронація слова» за твір «Із медом полин».2014 — спеціальна відзнака за психологічну глибину та розкриття міжособистісних стосунків у Міжнародному конкурсі романів, кіносценаріїв, п'єс та пісенної лірики «Коронація слова» за твір «Дерево, що росте в мені»
2014 — переможець конкурсу «Світ волинської книги» у номінації «Літературний дебют» за роман «Нічниця».

Нічниця

Ця книга – про самотність, дитячу недолюбленість, що неодмінно виллється в нелюбов до самої себе. Чи мали герої шанс на щасливі стосунки? Над цим варто подумати…

Гордієві жінки

Історія про родинні таємниці та людські стосунки. Три сестри — Софія, Лія і Мія — живуть багато років на віддаленому хуторі.Іхніх родичів уже давно немає,але жінки все одно не наважуються позбутися нерішучості та остраху, заборон та упереджень радянського зразка, прищеплених «правильними» предками. Та настає день, коли усі родинні таємниці виходять назовні, і вітер перемін приходить у їхнє життя…

Дерево що росте в мені

Кожна людина має душевний стрижень, який є основою її особистості. Таке собі живе дерево, яке росте десь у глибині. І це дерево можна виростити й дочекатися плодів... а можна й убити.
Чеслава не одразу зрозуміла, що їй несила жити, зраджуючи себе. Мабуть, для того їй потрібно було знести втрату коханого, зраду та болісну образу...
Але, так чи інакше, щастя чекає на кожного з нас. Треба тільки набратися терпіння.

Із медом полин

Сучасна сага в кращих традиціях класичної літератури!
Це роман про долі чотирьох нерозлучних подруг. Кожна сама обрала собі стежку і несе нею хрест свого роду. Часто-густо долі їхні мають присмак гіркого полину, однак серед бурхливого життєвого моря трапляється й те, що солодить їх, неначе мед. Яскравою ниткою тягнеться через усю оповідь свято Великодня, із яким селяни пов`язують справдження своїх мрій і сподівань.