5 лютого 2019 року Верховна Рада України 334 голосами ухвалила історичне рішення, зафіксувавши у Конституції незворотний зовнішньополітичний курс країни — на повноправне членство в Європейському Союзі та Організації Північноатлантичного договору (НАТО). Це рішення не лише мало політичне значення в моменті — воно стало системною заявкою на довгостроковий цивілізаційний вибір, на фундаментальну зміну вектора розвитку Української держави.
Поправки були підтримані конституційною більшістю: за проголосували депутати з фракцій «Блок Петра Порошенка», «Народний фронт», «Самопоміч», «Батьківщина», «Радикальна партія», а також більшість позафракційних і група «Воля народу». Проти виступила лише фракція «Опозиційного блоку». Закон набув чинності після підписання Головою Верховної Ради та Президентом України.
Ініціатором змін був президент Петро Порошенко, який ще у вересні 2018 року подав відповідний законопроєкт. Під час остаточного голосування у сесійній залі він особисто закликав парламентарів підтримати документ. І хоча низка депутатів визнавала, що ініціатива мала й електоральний підтекст, водночас більшість погоджувалась із її стратегічною важливістю.
Конституція як політична декларація на десятиліття
Внесення до Основного закону положень про євроатлантичну та європейську інтеграцію не є простою декларацією намірів. Це сигнал як для міжнародної спільноти, так і для внутрішнього політичного дискурсу: Україна обрала курс, від якого не відступить. У такий спосіб було зафіксовано національний консенсус щодо належності України до європейської системи безпеки, права, економіки та цінностей.
В умовах війни, яку Росія веде проти України, закріплення стратегічних орієнтирів у Конституції стало актом політичної мужності, інституційного передбачення та відповідальності перед майбутніми поколіннями.
Інтеграція — не лише символіка, а щоденна робота
Курс на ЄС та НАТО передбачає не лише зміну зовнішньополітичного вектору, але й глибоку трансформацію самого українського суспільства. Реформа судової системи, боротьба з корупцією, забезпечення прав людини, децентралізація, реформа освіти та безпекового сектору — усе це є складовими процесу наближення до євроатлантичних стандартів.
Варто розуміти, що інтеграція до ЄС і НАТО — це не лише ціль, а й інструмент. Інструмент, який допомагає модернізувати країну, захистити її суверенітет, забезпечити добробут громадян і стабільність у довгостроковій перспективі.
День Конституції як нагода для осмислення
Щорічне святкування Дня Конституції України — не лише вшанування одного з головних державотворчих актів. Це також можливість осмислити, як Основний закон відображає національні пріоритети та відповідає викликам часу.
Закріплення курсу на ЄС і НАТО в Конституції є відповіддю на виклик, що постав перед Україною після 2014 року. Це відповідь у формі політичної зрілості, юридичної чіткості та геополітичної визначеності.
І саме зараз, коли Україна виборює свою свободу, незалежність і право бути частиною об’єднаної Європи зі зброєю в руках, ці поправки набувають не просто актуальності — вони є правовим щитом, який підтримує національну єдність та орієнтири.
Варто пам’ятати: Конституція — це не лише текст. Це суспільна угода про наше спільне завтра. І саме ми відповідаємо за те, щоби цей завтрашній день був гідним, вільним і європейським.
