Сторінки

субота, 28 червня 2025 р.

Чи добре ми знаємо Конституцію?У День Конституції – саме час це перевірити!

Національний фестиваль “Код Нації” спільно з Національним юридичним університетом ім. Ярослава Мудрого пропонують пройти онлайн-тест на знання Конституції України.

Реєстрація – з 18 червня по 18 липня
Тест – з 10:00 28 червня до 28 липня
Іменний сертифікат – одразу після проходження

Участь – вільна. Тестування – анонімне (якщо хочете), сертифікат – справжній.
Посилання: law.kod-natsii.com

Це не контрольна, а можливість. Для себе.
Просто перевірити, що ми насправді знаємо про свої права і про свою державу.

четвер, 26 червня 2025 р.

Що читаємо в червні?

Тут буде любов, війна, натхнення й трохи болю, що лікує. Це читання, після якого не лишаєшся тим самим. Тож, обирай – хочеш про себе, про історію, чи про те, як не втратити себе.


Усі ці книги є в Центральній бібліотеці Солом'янки – приходь і бери!

"Жінка роду мого" – Єва Лотоцька
Сага про жінок одного роду, що проживають 100 років історії України – від колгоспів до повномасштабної війни.

"Дівчина, жінка, інакша" – Бернардін Еварісто
Історії 12-ти жінок, які шукають себе у світі, що не завжди їх приймає. Вони різні за віком, кольором шкіри, досвідом – але всім болить любов, свобода і тиша. Про іншість, яка об’єднує.

"Майже ніколи не навпаки" – Марія Матіос
Книга, що пахне карпатською землею, лунким словом і кров’ю роду. Тут зійшлися гуцульський фольклор, гірська пристрасть і тіні історії, що проростають у людських долях.

"Битись не можна відступити" – Павло "Паштєт" Белянський
Сповідь тих, хто не мав планів воювати, але став на захист – чесно, боляче, по-справжньому.

"Дихай і живи" – Тетяна Вишко
Тепла книжка з простими практиками, що допомагають впоратись із тривогою й зібрати себе докупи.

"Посібник перфекціоністки" – Кетрін Морґан Шафлер
Авторка розбиває міф про «поганий перфекціонізм» і вчить, як перетворити його на силу. Якщо ти завжди «маєш бути ідеальною» – ця книжка покаже, як не вигоріти на цьому вогні.

"Треба трошки потерпіти" – Анастасія Пристая
Чесна і в’їдлива книжка лікарки, яка не боїться жартувати про кров, пацієнтів і себе. Вона не тільки смішна – вона знімає табу й показує, як вижити в хаосі медичних буднів.

"Брама Європи" – Сергій Плохій
Історія України без пафосу, але з великою любов’ю. Від скіфів до Майдану, від князів до незалежності – усе, що треба знати, щоб розуміти, хто ми й чому ми такі.

Читай, переживай, дихай. Ми тут – і книжки теж.

Дякуємо за підтримку нашої бібліотеки!

Вдячні Жива сучасна бібліотека - БФ Бібліотечна країна за відео, яке вони створили про нашу бібліотеку – ту, що вистояла після обстрілу й продовжує бути місцем сили.
У кадрі – знайомі обличчя, стіни з тріщинами й громада, яка не дає впасти. Це історія не тільки про будівлю, а й про людську стійкість, про любов до знань і підтримку, що тримає разом.

Нам дуже важливо відчувати поруч тих, хто бачить, чує й розповідає далі. Дякуємо команді фонду за це чуйне, чесне й важливе висвітлення. За те, що поруч. За плече підтримки, яке допомагає триматися.
Посилання на відео ТУТ
Якщо вам близька ця історія – поділіться нею. Хай більше людей побачать, що культура в Україні – незламна.

Наша сила - в наших читачах

А ми от забули подякувати. Треба виправлятись. На минулому тижні до нас завітала чудова сімейна пара – Євгеній та Євгенія Попко.

Привезли величезну коробку книжок у дарунок нашій бібліотеці. Таким чином вони вдруге відгукнулися на ініціативу, про яку ми написали в одній із найбільших книжкових спільнот України Книжкова барахолка.

Вдруге тому, що спочатку надіслали нам книги поштою, а потім вирішили познайомитися особисто. Оглянули наші фонди, були вражені краєзнавчим відділом та, сподіваємось, надовго потоваришували з бібліотекою Сковороди.
Дякуємо! 

Плетемо тепло

Щовівторка о 14:00 в Центральній бібліотеці Солом’янки збирається волонтерська ініціатива, яка плете тепло - буквально.

Ми не писали два тижні, але не зупинялись ні на мить. Бо й війна не зупинилась. І потреба у турботі лишається безстроковою. Ця робота триває безперервно, бо ми добре знаємо: адаптивні речі, які виготовляємо, - це дотик до тіла, який не травмує, це тепло, яке огортає душу.
За цей період ми виготовили:
  • 11 адаптивних шкарпеток
  • 9 спіральних чохлів-«тепликів» для культі
  • 11 зігріваючих поясів
  • 13 килимків-піддупників
Щиро дякуємо всім, хто приходить, допомагає, плете, підтримує. Ваші руки – це наша сила. Ваше серце – це наше світло. Разом – до Перемоги!


Конституційно закріплений курс України на ЄС і НАТО: стратегічна віха, що визначає майбутнє

5 лютого 2019 року Верховна Рада України 334 голосами ухвалила історичне рішення, зафіксувавши у Конституції незворотний зовнішньополітичний курс країни — на повноправне членство в Європейському Союзі та Організації Північноатлантичного договору (НАТО). Це рішення не лише мало політичне значення в моменті — воно стало системною заявкою на довгостроковий цивілізаційний вибір, на фундаментальну зміну вектора розвитку Української держави.

Поправки були підтримані конституційною більшістю: за проголосували депутати з фракцій «Блок Петра Порошенка», «Народний фронт», «Самопоміч», «Батьківщина», «Радикальна партія», а також більшість позафракційних і група «Воля народу». Проти виступила лише фракція «Опозиційного блоку». Закон набув чинності після підписання Головою Верховної Ради та Президентом України.

Ініціатором змін був президент Петро Порошенко, який ще у вересні 2018 року подав відповідний законопроєкт. Під час остаточного голосування у сесійній залі він особисто закликав парламентарів підтримати документ. І хоча низка депутатів визнавала, що ініціатива мала й електоральний підтекст, водночас більшість погоджувалась із її стратегічною важливістю.

Конституція як політична декларація на десятиліття

Внесення до Основного закону положень про євроатлантичну та європейську інтеграцію не є простою декларацією намірів. Це сигнал як для міжнародної спільноти, так і для внутрішнього політичного дискурсу: Україна обрала курс, від якого не відступить. У такий спосіб було зафіксовано національний консенсус щодо належності України до європейської системи безпеки, права, економіки та цінностей.

В умовах війни, яку Росія веде проти України, закріплення стратегічних орієнтирів у Конституції стало актом політичної мужності, інституційного передбачення та відповідальності перед майбутніми поколіннями.

Інтеграція — не лише символіка, а щоденна робота

Курс на ЄС та НАТО передбачає не лише зміну зовнішньополітичного вектору, але й глибоку трансформацію самого українського суспільства. Реформа судової системи, боротьба з корупцією, забезпечення прав людини, децентралізація, реформа освіти та безпекового сектору — усе це є складовими процесу наближення до євроатлантичних стандартів.

Варто розуміти, що інтеграція до ЄС і НАТО — це не лише ціль, а й інструмент. Інструмент, який допомагає модернізувати країну, захистити її суверенітет, забезпечити добробут громадян і стабільність у довгостроковій перспективі.

День Конституції як нагода для осмислення

Щорічне святкування Дня Конституції України — не лише вшанування одного з головних державотворчих актів. Це також можливість осмислити, як Основний закон відображає національні пріоритети та відповідає викликам часу.

Закріплення курсу на ЄС і НАТО в Конституції є відповіддю на виклик, що постав перед Україною після 2014 року. Це відповідь у формі політичної зрілості, юридичної чіткості та геополітичної визначеності.

І саме зараз, коли Україна виборює свою свободу, незалежність і право бути частиною об’єднаної Європи зі зброєю в руках, ці поправки набувають не просто актуальності — вони є правовим щитом, який підтримує національну єдність та орієнтири.

Варто пам’ятати: Конституція — це не лише текст. Це суспільна угода про наше спільне завтра. І саме ми відповідаємо за те, щоби цей завтрашній день був гідним, вільним і європейським.

середа, 25 червня 2025 р.

Презентація нової книги в бібліотеці

22 червня в Центральній бібліотеці Солом'янки відбулася зустріч з письменницею Оленою Воротніковою (Олена Воротнікова) з презентацією її нової книги "Марта. Правило гардеробу"!

Ця зустріч – про те, як творити й зростати на зламі, живучи у прифронтовому містечку, що на Дніпропетровщині. Про те, як бути стійкою, вдивляючись в очі онуків під час обстрілів, а у хвилини тиші не полишати мрій відбутися як авторці легких іронічних детективів. І навчатися, навчатися, навчатися – основ літературного письма, побудови сценаріїв, розмовної української…
Вона й про те, як авторка читає замальовки життя у місті неподалік лінії фронту й двома реченнями розповідає про життєві реалії вдома, на хвильку марніючи й виказуючи накопичену втому. А тоді струшує її з себе й перетворюється на красиву, сильну, сповнену життєвої енергії жінку, цікаву авторку, на зустріч із якою з’їжджаються люди з різних міст (і дехто навіть є прототипом героїв детективу).
Ми говорили про її книжки, про жанр іронічного детективу, про головну героїню – невгамовну життєлюбку Марту та всіх, з ким переплетене її життя, про виклики, пригоди та вибір. Дивилися презентацію в коміксах, слухали уривки з книги. І звісно ж, закидали авторку запитаннями, на які вона жваво, просто і безпосередньо відповідала. Цікаві оповіді, іскрометні розмови з "персонажами" книги, обійми – усе це так цінно!
"Кілька вікон в Соломʼянській бібліотеці імені Григорія Сковороди закриті... але світло, якого через це, можливо, було недостатньо, випромінювали люди, що зібралися на презентацію моєї книги," – пише на своїй сторінці пані Олена. А ми підтверджуємо: так воно й було!

Відтепер у нашій бібліотеці є дві книжки про Марту: "Режим детектива" та "Правило гардеробу". Запрошуємо до прочитання!


«Символ нескореності: до Дня кримськотатарського прапора»

26 червня в Україні відзначається День кримськотатарського прапора - символу гідності, національної єдності та незламної боротьби кримських татар за право бути вільними на своїй землі. Цей день має особливе звучання саме сьогодні - у час, коли вся країна протистоїть російській агресії, коли Крим залишається окупованим, а корінний народ півострова переживає репресії, тиск і вимушене переселення.

Блакитне полотнище з золотою тамгою - не просто національний знак. Це візуалізований код пам’яті, культури й історичної тяглості. У час війни прапор стає ще більш значущим - як прапор кримськотатарського народу, так і державний прапор України. Бо в умовах загрози кожен символ державності - не лише офіційна емблема, це виклик агресору! Це заява про те, що народ живе, бореться, пам’ятає.

Державні та національні прапори сьогодні - це наші мітинги без слів. Вони майорять на фронті, на визволених територіях, у волонтерських центрах, у руках людей на протестах і в буденних побутових інтер'єрах. Вони говорять замість тих, хто вже не може говорити. Вони не потребують перекладу, лише підтримки й пошани.

День кримськотатарського прапора - це нагадування про те, що Крим - це Україна. І що жоден прапор, піднятий над цим півостровом без згоди його корінного народу й української держави, не має легітимності. Майбутнє Криму - в свободі, у повазі до ідентичності, у рівності й спільному прагненні до миру.

Сьогодні ми згадуємо не лише прапор, а й усіх тих, хто під цим прапором вийшов на мітинги в 2014 році. Хто постраждав, хто сидить у в’язницях окупанта. І ми впевнені - той день, коли блакитний прапор кримських татар знову вільно майорітиме в українському Криму обов’язково настане. Бо це прапор боротьби і надії.

вівторок, 24 червня 2025 р.

Бібліоекскурсія "Протасів Яр та Байкова гора"

Українці – народ витривалий, впертий та стійкий. В цьому ми зайвий раз переконалися минулої дощової суботи, 21 червня, коли 45 сміливців зібралися на нашу бібліоекскурсію Протасовим Яром і Байковою горою.

Дві години водив нас письменник-києвознавець Олександр Михайлик мальовничими стежками та доріжками, не оминаючи жодного краєвиду й докладно оповідаючи про історію цих місцин. Якщо хто і змок, то не помітив цього. Бо вражень, бадьорості та цікавезних фактів отримав безліч. І дійсно, чи всі ви знали що:
Рельєф Протасового Яру та Байкової гори незмінний вже понад 20.000 років. Від того часу, коли відійшов останній льодовик.

На території Протасова Яра знаходилася одна з двох знайдених у Києві стоянок давніх мисливців на мамутів (друга на вул. Кирилівській). Причому вперше про неї довідалися випадково – під час прокладання залізниці. А от при повторному виявленні її вже науково дослідив видатний археолог Вікентій Хвойка.
На заснування у 1896 році на Байковій горі Бактеріологічного інституту меценат Лазар Бродський пожертвував фантастичну суму в 132.000 карбованців. Для порівняння, корова тоді коштувала 30-40 карбованців.

Під час Першої світової війни, 1915 року, до хірургічної клініки Університету на Байковій горі було прокладено справжню трамвайну лінію. Вона ніколи не мала пасажирського руху, а слугувала для перевезення поранених.
У клінці серцевої хірургії, заснованої Миколою Амосовим на Байковій горі, вперше у світі 1965 року було впроваджено антитромботичні моделі протезів клапанів серця. А ще раніше, 1961 року, тут вперше в Україні застосовано штучну нирку.

Один із найнезвичніших пам'ятників у світі – цукровому буряку – встановлено у 2008 році, як ви здогадалися, теж на Байковій горі. Поруч з Інститутом біоенергетичних культур і цукрових буряків, що на вул. вул. Клінічна, 25
Тож слідкуйте за нашими анонсами. Наші екскурсії Солом’янкою триватимуть й надалі!



понеділок, 23 червня 2025 р.

Тижневий анонс заходів

ПОНЕДІЛОК, 23 червня
16:00 – тренінг "Творимо Вікіпедію разом".

ВІВТОРОК, 24 червня
10:30 – "Вокальна студія на Освіти" (також у той самий час у четвер). Для всіх, хто має бажання співати чи хоче цього навчитися під керівництвом професійного музиканта Ігор Якубовський.
14:00 – об'єднуємо рукодільниць за процесом в'язання адаптивних і теплих речей для наших поранених Захисників.

СЕРЕДА, 25 червня
15:00 – майстер-клас з виготовлення ляльки-мотанки (попередній запис: ‪+380667252800‬).
17:30 – лекція із циклу "Меценати Києва", мова йтиме про всім відому родину Терещенків.

ЧЕТВЕР, 26 червня
15:00 – заняття для покращення цифрової грамотності на порталі "Дія".
16:00 – зустріч Читацького Клубу, будемо обговорювати роман Ґеоргі Ґосподінова "Часосховище".
16:00 – Творчі Читання з дітьми, знайомство з книжечкою Світлани Ройз "Сміховисько" (також о 13:00 в суботу, 28 червня).

НЕДІЛЯ, 29 червня
12:00 – зустріч з учасницями Громадської організації "Незламні Матері України", матерями загиблих Захисників – Ігоря Брановицького, В’ячеслава Куцмая та Богдана Сагуна.
Також у нашій бібліотеці продовжує діяти експозиція пам'яті Героя України льотчика Андрія Пільщикова ("Джуса"), експонати до якої надані його мамою Лілією Авер'яновою.

неділя, 22 червня 2025 р.

Тиждень читання від УІК

Тиждень читання (16-22 червня), організований Український інститут книги, вже на фінішній прямій! Цьоріч він проходив у форматі онлайн-фестивалю під назвою "Арабески книжкових шляхів".

Наша бібліотека від імені своїх користувачів долучається до челенджу "Бінго української літератури", який триває в рамках фестивалю.
Суть цього інтерактиву наступна: на кожний день тижня читачі обирають одну тематичну книгу, яку рекомендуємо для читання.
1 день: есеїстика
2 день: жанрова література
3 день: книга, що отримала премію
4 день: дебют
5 день: українська класика
6 день: нонфікшн
7 день: книга про війну








Анонс заходу

29 червня о 12:00 до Центральної бібліотеки Солом’янки завітають матері Героїв, які входять до ГО "Незламні Матері України" – Ніна Брановицька (мати Ігоря Брановицького), Галина Куцмай (Galina Kutsmay, мати В’ячеслава Куцмая) і Олександра Арещенко (мати Богдана Сагуна).

Наші гості розкажуть про своїх синів, які прийшли у цей світ з різницею в 10 років та загинули в різний час. Згадають про їхні уподобання, мрії, захоплення, про те, з якими думками вони ростили їх та якою бачать пам’ять про них.

Ігор Брановицький (1976-2015) – український доброволець, "кіборг", захисник Донецького аеропорту. У січні 2015-го не покинув летовище, витяг на собі двох поранених з нового термінала. Повернувшись назад, був захоплений у полон, де і загинув від рук терористів. Герой України (посмертно), лицар Ордену "Народний Герой України" (посмертно).

В’ячеслав Куцмай (1986-2018) – учасник Революції Гідності, один із перших, хто опинився в рядах добробату "Донбас". Захищав і звільняв Донецьку область. Пройшов полон після Іловайського котла, звільнений в грудні 2014-го. У 2015-му повернувся в батальйон, загинув у травні 2018 року коло селища Південне Торецької міської ради, прикривши собою побратима. Нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).

Богдан Сагун (1996-2022) – з початком російського повномасштабного вторгнення став до лав тероборони Шевченківського району м. Києва. Захищав Варшавське шосе, згодом воював на Луганщині. Загинув під Лисичанськом. Нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).

Приходьте, дорогі друзі, щоб більше дізнатись про тих, хто ціною свого життя виборював для нас свободу і право жити вільно на рідній землі.

субота, 21 червня 2025 р.

Микола Закревський. До 220-річчя від дня народження

Сьогодні виповнюється 220 років від дня народження Миколи Закревського – українського історика, етнографа та фольклориста.

Микола Васильович народився 21 червня 1805 року на Подолі, у садибі батьків на вулиці Фролівській, 5/43. Шестирічним пережив легендарну Подільську пожежу 1811 року, враження від якої зберіг на все життя. Вчився в 1-й київській гімназії (зараз це жовтий корпус КНУ ім. Т. Шевченка), під час навчання завзято малював Київ та околиці. 1829 року назавжди залишив рідне місто. 
Але…
Всюди, куди б не закинула його доля, невтомно досліджував історію Києва. Коли йому було лише 31 рік, видав в Ревелі (нині Таллінн, Естонія) свою першу працю – "Нарис історії міста Києва". Матеріали для неї збирав понад 5 років. А вінцем життя Закревського став двотомний "Літопис та опис Києва", що побачив світ 1868 року і був ілюстрований самим автором.

Ще одним захопленням видатного киянина на чужині був український фольклор. Всі свої знання в цій царині він втілив у збірку "Старосвітський бандуриста" (1860-1861), яку склали народні пісні, думи, прислів'я та навіть словник з 11.127 українських ідіом. У передмові до цієї праці Закревський палко відстоював право українців на власну літературу й наголошував на унікальності нашої мови.

Цікаво, що останні роки життя Закревський був нашим колегою, бо працював помічником бібліотекаря Московського публічного музею.
Не заслуживши в імперії ані слави, ані регалій, помер Микола Васильович 2 серпня 1871 року. Але ж його пам’ятають у Києві, де з 1983 року існує вулиця імені цієї видатної людини. І це тішить!

Зустріч з циклу "Цілющі вечори"

Непроста тема зібрала нас 19 червня у Центральній бібліотеці Солом’янки на чергову зустріч циклу "Цілющі вечори".
Під керівництвом психологині Тетяна Вишко ми вчилися переживати великий стрес без надмірної шкоди для себе. Разом відповідали на питання: що робити, коли страшно? чим можна тут і зараз собі допомогти? що не спрацює миттєво, але подіє потім? як зрозуміти, що час надати собі допомогу або звернутися по неї?

У нас усіх зараз непрості ночі, тому вкрай важливо зберігати контакт із собою. Отже, звернімося до конкретних рекомендацій пані Тетяни:
  1. У перші хвилини стресу весь удар бере на себе тіло. Воно хоче вижити та знає, що робити. Ми ж лише допомагаємо. Звертаємося до тіла: "Я тебе чую. Я дихаю. Я живу". Прикладаємо руки до серця: "Я з тобою, навіть якщо ти так сильно б'єшся. Навіть якщо я не знаю, що буде далі, ми разом".
  2. Далі після стресу – завершуємо цикл напруги: стискаємо м'язи і розтискаємо.
  3. Дбайливо зігріваємо себе: теплий напій, ковдра, спокійний відпочинок. Навіть проста фізична вправа – вже спосіб сказати собі: "я дбаю про тебе". Це і є перезавантаження.
А ще ми проходили арт-терапію, створюючи листівку підтримки для себе та тішачи власну сенситивність – працювали з пір’ячком, багато хто з нас вперше в житті!
Наостанок, спочатку розспівувалися з Ігор Якубовський й, нарешті, хором співали терапевтичних українських пісень – як це робимо з усіма охочими на "Вокальній студії на Освіти" щовівторка і щочетверга об 11:00 та щонеділі о 12:00.

Завершити наш звіт хочеться словами пані Тетяни:
"У бібліотеці Сковороди стіни, на жаль, зранені, але від того вони стали ще міцніші: ще більше людей знаходять у ній внутрішню рівновагу, ще більше книг і ще більше любові… Вчора ми говорили про те, як твориться наша стійкість. Про те, що людина не народжується відразу стійкою, а плекає у собі стійкість, як м'яз. І що наша стійкість – це наша духовність, наші спільні цінності, дія, приклад, те, що ми разом."







четвер, 19 червня 2025 р.

Анонс заходу

Другу лекцію циклу "Меценати Києва", що відбудеться у наступну середу, 25 червня о 17:30, ми присвятимо благодійникам, які залишили по собі неоціненний спадок для всіх киян – родині Терещенків.

Наш колега, києвознавець Олександр Михайлик, розповість про найвідоміших представників цієї сім’ї – Миколу, Івана, Федора, Олександра та Михайла. Згадаємо про найвідоміші споруди міста, зведені їхнім коштом. А також – за які заслуги ще за життя старшого з Терещенків, у 1899 році, він отримав власну вулицю у самісінькому центрі.
Тож приходьте та приводьте близьких за духом – разом досліджувати історію рідного міста вдвічі цікавіше!

середа, 18 червня 2025 р.

Анонс заходу

У першому літньому Читацькому Клубі 26 червня о 16:00 поринемо в "Часосховище" – роман одного з найяскравіших болгарських письменників Ґеорґі Ґосподінова, нагороджений у 2023 році міжнародною Букерівською премією.

"У яку мить повсякдення стає історією?", "Першого вересня (1939 року) світ, мабуть, іще можливо було врятувати" – ці та інші цитати з роману зачіпають за живе, бо жити на зламі історії завжди непросто й непевно. Саме тому ця книжка десь і про нас із вами, адже стосунки людини з часом – велика загадка.
Про що ж розповідає Ґосподінов? Загадковий психіатр на ім’я Ґаустін відкриває клініку, у якій успішно лікує пацієнтів із хворобою Альцгеймера, повертаючи їх у щасливі часи їхнього минулого. Хто цей Ґаустін – реальна постать, "альтереґо" оповідача чи привид, що заблукав між часами?
Хай там як, та це – пронизлива, вигадлива й напружена оповідь про старіння і проживання власної скінченності, про невловність часу й темний, демонічний бік ностальгії за минулим.
Чекаємо на вас, наші любі затяті читачі! Буде цікаво. Разом легше складати об’ємну думку про складні й суперечливі твори.

Довгоочікувана зустріч з Ольгою Ходацькою

15 червня у Центральній бібліотеці Солом’янки відбулася презентація збірки поезій Ольга Ходацька "Чорна кава з нектаром любові", доповненої нотографією пісень та QR-кодами відеофільмів на вірші та пісні авторки.

Зустріч уся була – про зв'язок між людьми й про зв’язок зі світом. До неї долучилися:
  • редакторка книжки, філологиня, громадська діячка й редакторка-видавчиня журналу "Я сам/а" Тетяна Кондратенко;
  • автори та виконавці пісень на вірші Ольги Ходацької – Ігор Якубовський (разом написано більше 20 пісень) та Руслана П’ятницька (Ruslana Pyatnitska);
  • онука Маргарита, яка разом із бабусею Олею пережила 15 діб окупації в Гостомелі.
Онлайн доєдналися:
  • Галина Райбедюк, авторка передмови до книжки, науковиця та викладачка Ізмаїльського державного гуманітарного університету та її колега, науковиця Руслана Мельникова;
  • Олена Поліщук, авторка відеофільмів на вірші та пісні Ольги Ходацької, художниця та кінопродюсерка з Торонто (Канада);
  • Тетяна Коцеба, сподвижниця на громадській ниві, голова правління ГО «Федерація жінок за мир в усьому світі».
Багато читачів чекали на вихід цієї книжки, в якій авторка – письменниця, журналістка та педагогиня – ділиться власним поетичним баченням рідної України, що тяжко виборює свою свободу. Окрасою збірки стали пронизливі картини київського художника Володимир Ребров, фотозображення муралів Гостомеля (Ірина Романченко, Сергій Редьога) та роботи художників пленеру «Сила громади».
Але життя є життя, і в ньому поряд з війною є місце коханню, красі природи, людям, які вражають міцністю духу і силою волі. Усе це ясніло у віршах, бриніло в піснях, відлунювало у вдячності друзів, роблячи цю зустріч неповторною.

«Ще не загоєні рани від прильоту ворожого шахеда, а бібліотека живе повноцінним творчим, культурно-просвітницьким життям. І це радує нас і підкреслює те, що в ній працюють творчі і натхненні люди, які не просто виконують свої професійні обов’язки, а мають певну Місію – нести культуру до людей, адже це прагнення до досконалості за допомогою пізнання того, що найбільше нас турбує», – написала на власній сторінці пані Ольга.



вівторок, 17 червня 2025 р.

Анонс заходу

П’ята зустріч з циклу "Цілющі вечори" в Центральній бібліотеці Солом’янки відбудеться вже невдовзі! Тему підказало саме життя: "Як пережити великий стрес".
Хто мав такий досвід, тому не треба розповідати, як важливо вчасно розпізнавати тривожні симптоми й не ігнорувати їх.
Тож у четвер, 19 травня, о 16:00 запрошуємо всіх на бесіду із фаховою психологинею, письменницею Тетяна Вишко.

Під час зустрічі ми дізнаємося по те:
  • як стрес працює у нашому організмі і які ланцюгові реакції він запускає;
  • які механізми саморегуляції закладені в нас самою природою;
  • скільки часу потрібно організму для проживання і "обробки" стресу;
  • які симптоми свідчать, що час надати собі підтримку;
  • які розвантажувальні техніки діють у стані гострого стресу та "перезапускають" нашу внутрішню екосистему, а які варто застосовувати для відновлення та профілактики.
А з нас, як завжди – книжки з цієї тематики, які ви можете взяти почитати, та атмосфера прийняття!

понеділок, 16 червня 2025 р.

Анонс заходів на поточний тиждень

ПОНЕДІЛОК, 16 червня
16:00 – відвідавши тренінг "Творимо Вікіпедію разом", ви матимете ще одну суперсилу: вміння писати й редагувати статті у цій інформаційній платформі.

ВІВТОРОК, 17 червня
10:30 – "Вокальна студія на Освіти" (також у той самий час у четвер). Вчимося співати разом з професійним музикантом.
14:00 – об'єднуємо рукодільниць за процесом в'язання адаптивних і теплих речей для наших поранених Захисників.
16:00 – "Творчі читання" для діток від 6 років. Будемо знайомити їх з книжкою Ольги Опанасенко "Блез Паскаль" і, звісно ж, малювати героїв.

СЕРЕДА, 18 червня
15:00 – майстер-клас з виготовлення ляльки-мотанки (попередній запис: ‪+380667252800‬).

ЧЕТВЕР, 19 червня
15:00 – заняття для покращення цифрової грамотності на порталі "Дія".
16:00 – чергова зустріч з психологинею Тетяною Вишко у форматі "Цілющі вечори". Для всіх, хто дбає про свій ментальний стан.

СУБОТА, 21 червня
11:00 – пішохідна екскурсія Протасовим Яром і Батиєвою горою, під час якої Олександр Михайлик розкриє всім охочим невідомі факти про ці місцевості.

НЕДІЛЯ, 22 червня
12:00 – презентація нової книги Олени Воротнікової "Марта: правило гардеробу". За жанром це іронічний детектив – то ж, без сумніву, буде дуже цікаво.
Також у нашій бібліотеці продовжує діяти експозиція пам'яті Героя України льотчика Андрія Пільщикова ("Джуса"), експонати до якої надані його мамою Лілією Авер'яновою.

Анонс заходу

Наступної суботи, 21 червня, запрошуємо вас на чергову пішохідну бібліоекскурсію. Цього разу з києвознавцем Олександр Михайлик ми обійдемо Протасів Яр і Байкову гору.

Під час екскурсії, між іншим, ви дізнаєтеся про те:
Де 20.000 років тому у Протасовому Яру полювали на мамутів?
Як виник і чим був відомий Бактеріологічний інститут?
Чому існує назва "Клінічне містечко" і як воно виникло?
Які медичні операції під проводом Миколи Амосова тут було проведено вперше у світі?

Отже, залучайтеся всі, хто любить захопливі та інформативні прогулянки рідним містом!
Дата: Сб, 21 червня
Час: 11:00
Погода: 18°С
Початок: зупинка громадського транспорту "Вулиця Протасів Яр"
Екскурсія безоплатна

неділя, 15 червня 2025 р.

Анонс заходу

У неділю, 22 червня, о 12:00 у Центральній бібліотеці Солом’янки відбудеться презентація книги Олени Воротнікової "Марта: правило гардеробу".

Це – друга книга з серії іронічних детективів "Марта". У квітні минулого року ми презентували в нашій бібліотеці "Марта: режим детектива".
Як і в першій книзі – тут три детективні повісті: "Термін давності", "Правило гардеробу", "Крокуючий грифон". Три злочини, різні країни, а детективиня одна – Марта Косач, українська переселенка, яка розкриває усі злочини, що зʼявляються на її шляху. Книга "Марта: режим детектива" стала дипломантом у Всеукраїнському літературному конкурсі прозових видань ім. Олександри Кравченко.

Олена Воротнікова – сучасна українська авторка. До повномасшабного вторгнення – проєктна менеджерка. За рік, що ми не бачилися, окрім видання другої книги про Марту, закінчила "Курс письменницької майстерності", "Як написати детектив", "Як написати любовний роман" від Litosvita.
Її оповідання "Ротація емоцій" здобуло ІІ місце в конкурсі "Дивно влаштована людина" (від видавництва "Склянка Часу/ Zeitglas, місто Канів", номінація "Проза"), а новела "Кікімора" увійшла в збірник "Берегині України".

Тож до зустрічі! Приходьте, буде цікаво!

Щоб відновлювати – потрібно відновлюватися

Люди – найцінніше, їх треба берегти.
Першу кисневу маску – собі.

Ці тези – наші відповіді на питання "як ми справляємося" та "де беремо сили, щоб продуктивно працювати далі".

Бо ж, окрім того, що постійно комунікуємо з людьми, ранок 6 червня показав, що нам – бібліотекарям – вкрай необхідні навички першої психологічної допомоги та самозарадності.
Катерина Флекман була однією з перших, хто тієї ночі відгукнувся з пропозицією допомоги. І ось вона завітала до нас з психологічним практикумом "Як відновитись у стресових ситуаціях".

Протягом години ми виконували вправи, що допомагають зняти емоційне напруження та підтримувати здоровий психічний стан у складних ситуаціях. Протягом години ми навчалися ненав’язливо надавати психологічну підтримку, використовуючи техніки самодопомоги.
І по цій годині ми розуміємо, що ми й не здатні змінити драматичні події навколо. Це факт. Але справлятися з негативними переживаннями та використовувати власну енергію для подальшої продуктивної діяльності бібліотеки – це нам точно під силу!



Лекція циклу «Видатні імена Солом'янки»: Іван Огієнко

11 червня у нас пройшла лекція, присвячена постаті, масштаб якої, мабуть, ще важко осягнути. Це Іван Огієнко (у чернецтві митрополит Іларіон) – педагог, мовознавець, письменник, поет, публіцист, очільник Української православної церкви Канади.

Лекція розпочалася з несподіванки для присутніх. Наш колега Ігор Якубовський виконав пісню, яку багато хто вважає народною – "Не питай, чого в мене заплакані очі". Насправді автором слів до цього шедевру є саме Огієнко, що написав їх у 1906 році.
Краєзнавець Олександр Михайлик детально розповів про життя Івана Огієнка, починаючи з його рідного Брусилова. Саме там знаходиться перший в Україні пам’ятник видатному землякові (2010), та музей, перлиною якого є примірник Біблії в перекладі Огієнка видання 1962 року з дарчим написом доньці.
Загалом цей великий українець є автором майже 1900 праць, а над перекладом Біблії працював 42 роки!

Була в житті Івана Огієнка і коротка солом’янська сторінка – він був професором Українського народного університету, що у 1918 році працював у будівлі колишнього артилерійського училища на сучасній Солом’янській площі.
Якщо говорити про сучасну столицю, то з 2015 року неподалік Південного вокзалу є вулиця Івана Огієнка.
Тож ім’я видатного українця таки повернулося з вимушеного забуття.
Наостанок закликаємо всіх не тільки слухати про наших українських геніїв, а й обов’язково читати їхні твори.
Хоч зараз ви можете взяти в нашій бібліотеці визначні праці Огієнка "Українська церква" та "Історія української літературної мови" і отримати величезне інтелектуальне задоволення!

пʼятниця, 13 червня 2025 р.

Іноді фантастика говорить про наше сьогодення глибше, ніж випуски новин

5 червня 2025 року в Центральній бібліотеці Солом’янки імені Григорія Сковороди відбулася презентація дебютного роману письменниці Юлії Сиромолот «Одинак і Місяць» – твору, який, попри фантастичний жанр, порушує надзвичайно актуальні теми сьогодення. Це той випадок, коли художня вигадка виявляється пророчою й співзвучною з реальністю.

Роман ще зовсім свіжий, вийшов у березні 2025 року в тернопільському видавництві «НК-Богдан». Однак, лише за два з половиною місяці наклад розійшовся настільки стрімко, що авторка вже працює над продовженням.


А що ж це власне за роман?

Починалося все з фрази «Смерть – це ще не привід», яка червоною ниткою проходить через весь твір. Її підказав авторці приятель, якому ця фраза… наснилася.

У жанровому плані «Одинак і Місяць» є одним із перших в Україні прикладів науково-соціальної фантастики. Всі сюжетні лінії твору мають значне наукове підґрунтя, поєднують в собі знання з молекулярної біології, медицини, металургії, космонавтики, соціології та навіть теорії конфліктів. Пояснюється це, як мінімум тим, що перед написанням роману авторка (а вона має ґрунтовну освіту у галузі атомної енергетики та 16-річний перекладацький стаж) 6 років вивчала профільні джерела.

Проте технічні деталі у творі не затьмарюють головного – людину, її внутрішні зміни, пошук себе у світі, де здається, вже нічого людського не залишилось. Дія роману відбувається в постапокаліптичному Місті, чітко поділеному на соціальні рівні, де між людьми майже не залишається зв’язків, а людське спілкування замінене на функціональність. А ще у романі є дві ворожі корпорації, конкуренція між якими є однією із наскрізних тем у сюжеті.

На цьому тлі з’являється головний герой, перспективний біолог Умо Іллатан – той самий одинак, покликаний відновити зруйновані мости між людьми та марсіві – генетично модифікованими істотами, створеними для майбутньої колонізації Марса.

Тож, як бачимо, роман є і антиутопією. Адже у ньому критично зображено соціальну систему. Яскравою рисою книги є протест проти насильства, абсурдного соціального устрою, безправного становища людини.

Щодо співвідношення вигадки й технологій, що вже народилися, сама Юлія Сиромолот зазначає:

«Мій роман не зазирає далеко в майбутнє, більшість використаних «фантастичних» елементів цілком реалістичні – існують проєктитераформування Марсу, і нетерплячий Ілон Маск вже чинить певний тиск на NASA, щоб марсіанська тема здобула пріоритет. Генетична терапія вже не припущення, а реальність (хоча, безумовно, зміна одного-двох генів не дорівнює ґрунтовній зміні генома, як це сталося в романі). І з 2008 року існує Міжнародний консорціум орбітального ліфта (ISEC), який відстежує роботи з цієї тематики, проводить конференції й підтримує наукові проєкти в цьому напрямі».

Один із головних меседжів роману – питання провини й відповідальності. Не просто вижити, а осмислити, чому світ став таким, яким є. Як жити далі? За що варто боротися? Саме ці питання, як зізнається авторка, стали основою побудови сюжету:

«Сюжет складався відповідно до питань: “Чому так сталося?”, “Як тепер героєві вижити?”, “Які сенси він вважатиме своїми?”, “За що він ладен буде боротися?” Це було первинно і це визначало і події, і відносини між персонажами».

Тема космосу, віддаленого й водночас недосяжного, проходить крізь увесь роман. Назва «Одинак і Місяць» – символічна: Місяць тут не місце дії, а метафора самотності, прагнення і недосяжності. Марс також залишається примарною метою, ідеєю, а не дійсністю. Космічний ліфт, що мав би доправити туди марсіві – лише ще одна вісь конфлікту між технократичним проєктом і людськими долями.

Завод у романі (його прототипом є легендарна «Азовсталь» у Маріуполі) не лише одне з ключових місць дії, а й важлива ланка сюжету – він має виготовити спеціальний металевий канат з особливого матеріалу для космічного ліфта. Символічно, що мешканці Заводу мають імена, утворені на основі металургійної термінології.

Презентація книги в нашій бібліотеці стала не просто знайомством із новим автором, а й поштовхом до глибших роздумів. Про місце людини в майбутньому, яке вона сама створює. Про ціну технологій. Про те, чи зможемо ми не втратити себе, прагнучи «удосконалити» людину або втекти з руїн на іншу планету.

Попри постапокаліптичний антураж, роман звучить як попередження і водночас заклик до діалогу. Між людьми різного походження, між класами, між світоглядами. І особливо – з самим собою.

Юлія Сиромолот подарувала примірник бібліотеці, тож читачі вже можуть ознайомитися з книгою. Запрошуємо вас до читання – бо іноді фантастика говорить про наше сьогодення глибше, ніж будь-який випуск новин.

Невеличка довідка про жанр наукової фантастики

Її традиції своїм корінням сягають XIX ст. Першим письменником, що застосував жорстке обґрунтування фантастики на основі науки свого часу, став француз Жуль Верн. Сам термін «наукова фантастика» вжив у 1915 році Х'юго Ґернсбек у формі «scientifiction», що надалі трансформувалася в «sciencefiction».

Потужний розвиток наукова фантастика отримала у США в 1920-і роки. Вона розвивалася за напрямками науково-технічного передбачення (Х'юго Ґернсбек) і пригодницької фантастики, зазвичай на тему космосу (Едвард Сміт, Едмонд Гемілтон, Едгар Берроуз). Наукова фантастика 1930-1940-х збагатилася творчістю Герберта Веллса, Олафа Стейплдона, Олдоса Гакслі. У 1949 вийшов роман Джорджа Орвелла «1984», що став класикою антиутопічної прози.

1950-ті отримали назву «золотого віку фантастики» та позначені творчістю Айзека Азімова, Артура Кларка, Роберта Хайнлайна, Кліффорда Саймака, Рея Бредбері. Багато авторів самі були вченими й ставили собі за мету популяризацію науки. У 1950-1980-х роках в жанрі наукової фантастики плідно працював Станіслав Лем. Переважно це були твори класичної наукової фантастики про космічні подорожі, роботів, далекі планети.

Починаючи з 1960-х, власне науковій фантастиці стала протистояти розважальна пригодницька література. У 1980-х роках почав набирати популярність піджанр, подібний до антиутопії – кіберпанк, що отримав назву від однойменного роману Брюса Бетке. Після 1980-х знайшов розвиток посткіберпанк.




четвер, 12 червня 2025 р.

У цей вівторок ми знову в’язали...

В’язали теплі й найпотрібніші речі для Захисників – для поранених солдатів і офіцерів Сил оборони. В’язали вперше після страшної ночі на 6 червня, коли обстрілом було пошкоджено нашу бібліотеку.
Сиділи трохи по-бліндажному, під вікнами, що колись були скляними, а тепер міцно забиті щитами ДВП. І це своєрідний знак: нас не зламати. А якщо спробувати, то українці відновлюються, адаптуються і в будь-якій ситуації продовжують працювати для своїх.
Дякуємо кожному, хто нині прийшов. Хто приніс свої руки й своє тепло. Хто не піддається відчаєві, а "переплавляє" його у такі вкрай потрібні речі для поранених.

Що ж ми маємо за минулий тиждень? Майже все, що запланували на початок червня:
  • 3 адаптивних шкарпетки
  • 5 піддупників
  • 16 тепликів для культі
  • 5 поясів
Наступна зустріч – у вівторок, 17 червня, о 14:00. Вул. Освіти, 14а (вхід до нас тепер з торця будинку).
Працюємо й надалі! 

На відновлення Бібліотеці Сковороди після руйнівного обстрілу 6 червня:
- Монобанка: https://send.monobank.ua/jar/4e1p4J5Di чи на картку 4441 1111 2033 7617
- Конверт Приватбанку: https://www.privat24.ua/send/h2ljq чи на картку 5168 7521 3607 8766

«Україна – НАТО: курс незмінний»

Співпраця України з Північноатлантичним Альянсом упродовж останніх десятиліть стала важливим елементом зовнішньої політики нашої країни, а у поточній ситуації дане стратегічне партнерство набуває ще більшої актуальності.

Історичний контекст
З моменту набуття незалежності Україна заявила про намір інтегруватись до європейських і євроатлантичних структур. У 1991 році Україна підписала Хартію про особливе партнерство з НАТО, що стало першим кроком до зближення. Проте істотний прогрес у відносинах було досягнуто лише після 2014 року, коли Україна чітко визначила свої стратегічні цілі.

Підтримка з боку НАТО
Важливим чинником політики Національної безпеки України є підтримка з боку НАТО, що включає в себе:
- навчання українських військових;
- спільні військові навчання;
- надання військового обладнання та матеріально-технічної допомоги;
- підтримка реформ в оборонному секторі.

Ця співпраця дозволяє Україні модернізувати свої Збройні Сили, адаптувати їх до стандартів НАТО та підвищити бойову готовність.

Євроатлантична інтеграція як стратегічний курс
Рішення про стратегічний курс на євроатлантичну інтеграцію закріплено у стратегії національної безпеки, у Законі України "Про засади внутрішньої і зовнішньої політики", Конституції України.
У 2017 році Україна отримала статус партнера з розширеними можливостями, що відкриває нові перспективи для співпраці. Таке рішення свідчить про вагомість України в контексті євроатлантичних безпекових питань.
Курс на співпрацю з НАТО залишається незмінним, адже це є запорукою гарантій безпеки для України. Влада України стверджує, що членство в НАТО не лише посилить обороноздатність країни, а й сприятиме економічному зростанню та демократичним реформам.

З огляду на російсько-українську війну та загострення безпекової ситуації в регіоні загалом, Україна повинна дотримуватись обраного курсу на співпрацю з НАТО. Необхідно постійно ініціювати та зосереджувати зусилля на:
- посиленні діалогу з НАТО;
- забезпеченні ефективної координації;
- сприянні реформам у секторі безпеки та оборони;
- активному залученні до програм НАТО.

Постійна готовність і відкритість до співпраці та зміцнення зв'язків із НАТО є ключем до гарантування безпеки та стабільності в Україні. Тільки через спільні зусилля з міжнародними партнерами ми зможемо протистояти викликам сучасності та досягти взятих зобов'язань у сфері євроатлантичної інтеграції.